5 лютого 1881 р. народився Сергій Тимошенко

Тимошенко Сергій Прокопович (05.02.1881, с. Базилівка на Чернігівщині — 06.07.1950, м. Пало-Альто, Каліфорнія, США) — суспільно-політичний діяч, архітектор, депутат українського і польського парламентів, міністр шляхів сполучення УНР.

Брат Володимира і Степана Тимошенків. Початкову освіту здобув удома. Як і старший брат, закінчив реальне училище у м. Ромни (тепер Сумської обл.). Потім навчався в Інституті цивільних інженерів у Санкт-Петербурзі. Був діячем Української студентської громади, а з 1903 р. — членом Північного комітету Революційної української партії, згодом — Української соціал-демократичної робітничої партії.

По закінченні інституту у 1906 р. працював за фахом у м. Ковель (тепер Волинської обл.). У 1908 р. Тимошенко переїхав до Києва, працював у дирекції Південно-Західної залізниці. За його власними проектами було збудовано 4-поверхові будинки Юркевича та Лаврентьєва (в т. зв. українському стилі). Наступного року здібного архітектора та інженера запросили на будівництво Південно-Донецької залізниці. Він переїздить до Харкова. Там споруджує будинок Управління Північно-Донецької залізниці (1910—1914). Йому належать також комплекс з 19 вокзалів та ін. будівель на Кубансько-Чорноморській залізниці (1910—1916), у Харкові споруджує будинок управління Північно-Донецької залізниці (1910—1914), відомі особняки в українському стилі Попова, Бойка; він розробляє також проекти міст-садів.

З квітня 1917 р. Тимошенко був членом Української Центральної Ради, у листопаді того ж року — головою Селянського з’їзду Слобідської України. Під час повстання проти гетьмана П. Скоропадського, очолюваного Директорією, за наказом головного отамана Симона Петлюри від 17 листопада 1918 р. Тимошенка було призначено губернським комісаром Харківщини.

Перебуваючи у Києві, став одним із ініціаторів створення Українського архітектурного інституту. У 1919 р. Сергій Прокопович — інспектор Міністерства шляхів УНР, у 1920—1921 рр. — міністр шляхів УНР, входив до складу урядів В. Прокоповича та А. Лівицького. Разом із армією УНР та урядом пройшов у жовтні — листопаді 1921 р. важкий шлях Другого зимового походу аж до останнього бою під с. Базар (тепер Народицького р-ну Житомирської обл.). Нагороджений Хрестом Симона Петлюри.

З 1921 р. Тимошенко перебував в еміграції у Польщі. Проживаючи у Львові, займався реалізацією архітектурно-інженерних проектів, будував церкви і будинки цивільного призначення у Східній Галичині та на Волині. З 1923 р. — на еміграції в ЧСР. Рішенням професорської ради Української господарської академії (УГА) в Подебрадах (Чехословаччина) його обрали доцентом вишу. У 1928—1929 рр. — її ректор. У 1930 р. Тимошенко переїхав до Луцька, що був на той час центром воєводства. Ним було спроектовано кілька церков, складів, понад 40 цивільних споруд на Волині. Він — активний діяч Волинського українського об’єднання (з 1935 р. — його голова, посол до польського сейму, у 1938—1939 рр. — до сенату) і Української православної церкви, перший голова Товариства ім. Петра Могили.

Найважчими у житті Тимошенка стали 1940—1946 рр. Війна змусила його назавжди залишити Україну. 1943 р. він виїхав з Луцька. У 1945 р. опинився у Ґейдельберзі (Німеччина).

У 1946 р. за сприяння молодшого брата — Володимира Прокоповича опинився у США. Останні роки життя провів у м. Пало-Альтов Каліфорнії (США). Незважаючи на підірване тяжкими поневіряннями здоров’я, Сергій Прокопович займався архітектурними студіями. Він спроектував кілька церков, надгробних пам’ятників для Канади, Аргентини, Парагваю.

ДЖЕРЕЛО: ukrainians-world.org.ua

Офіційна сторінка ГО "Майдан Січеслав-Дніпро" у Фейсбуці! Приєднуйтесь!

Опубликовано Громадська організація "Майдан Січеслав-Дніпро" 9 июня 2017 г.
 
 

Сподобалася стаття? Підпишіться на RSS.

Стаття прочитана 22 раз(ів).
 
Ще з цієї рубрики:
Архіви
Наші партнери
ГО «Нове бачення»

ГО «Сила Майбутнього»

ГО «Екодніпро Стандарт»

ГО «Суспільство проти свавілля»,

ГО «Характерник» м. Павлоград

Читати нас
Контакти
e-mail:

maidan-sicheslav@i.ua

т.: +380992161366