10 лютого 1773 року народився Василь Каразін

Василь Каразін

Український вчений, винахідник, громадський діяч

Засновник першого у східній Україні Харківського університету (1805), ініціатор створення одного з перших у Європі Міністерства народної освіти, автор ліберальних проектів реформування державного устрою і народного господарства. Праці з агрономії, конструювання сільськогосподарських машин. Зробив численні відкриття в галузі органічної і неорганічної хімії.
Він першим став розглядати метеорологію як науку, розробив проект організації метеорологічної мережі в Російській імперії, організував регулярні спостереження за зміною атмосферних явищ у Харкові, висловив думку про вплив лісонасаджень на клімат, вивчав географію населення Слобідської України.
Народився у селі Кручик Богодухівського повіту (нині Богодухівський район) на Харківщині. Навчався у Харківському приватному пансіоні та Гірничому корпусі (інституті) в Петербурзі. З ініціативи Каразіна було засновано Харківський університет (1805) та створено Філотехнічне Товариство (1811-1818) для поширення досягнень науки, техніки та розвитку промисловості в Україні. Неодноразово активно виступав проти колоніальної експлуатації України Російською імперією. Був прихильником перебудови державного устрою Росії на засадах конституційної монархії. У 1820-1821 за критику існуючого суспільного ладу був ув'язнений у Шліссельбурзькій фортеці. Після звільнення жив під наглядом поліції у своєму маєтку. Помер у Миколаєві, де і похований. Каразін автор ряду важливих відкриттів у галузі техніки, хімії, агрономії, селекції тощо. Йому належать близько 60 наукових праць. У Харкові та Кручику Каразіну встановлено пам'ятники.
Світогляд В. Н. Каразіна формувався під впливом творів Г. С. Сковороди та кращих європейських культурних традицій, що панували в приватних пансіонатах Кременчука та Харкова, де він навчався 17 років.
У січні 1791 р. Василь Каразін вступив на військову службу. У молодого сержанта було багато вільного часу, отож він став постійним слухачем лекцій у Горному корпусі – на той час найкращому навчальному вищому закладі Росії, де здобув грунтовні знання з математики, фізики, хімії, медицини, оволодів основними європейськими мовами. Восени 1795 р. Василь Назарович залишив військову службу і оселився у своєму маєтку в
с. Кручик, де одружився з кріпосною дівчиною. Кілька років він жив замкнуто, ведучи наукову роботу і практично не виїжджаючи за межі повіту.
Переконаний "західник”, В. Н. Каразін мріяв назавжди виїхати за кордон. Та для цього необхідно було мати спеціальний дозвіл. 1798 року спробував таємно перейти кордон, але був затриманий. Від суворого покарання Каразіна врятував відпралений ним Павлу І лист з поясненням своїх намірів. Після такого звернення він отримав посаду в державній скарбниці. Служба потребувала постійної роботи в Московському та Петербурзькому архівах і вчений використовує цю обставину для збирання матеріалів з історії Росії. В цей час він проявляє себе як науковець-енциклопедист. І у 1799 р. пише книгу "Історія медицини в Росії” та дослідження "Про причини поступового падіння курсу (рубля) і про заходи підняття його”, в якому рекомендує не брати іноземних позик і розширювати торгівлю з азіатськими державами.
Після коронування Олександра І, В. Н. Каразін, як державний службовець, запропонував імператору низку реформ, серед них – організація народної освіти. З ініціативи вченого в 1802 р. було створено одне з перших в Європі Міністерство народної освіти, в якому він обіймає посаду правителя Головної управи шкіл. У цьому ж році, за дорученням уряду, він розпочав роботу над проектом організації народної освіти в Росії, в якому передбачав значне розгалуження мережі парафіяльних училищ. Згідно з постановою Головної управи училищ він складає проект загального статуту університетів. Розроблені ним положення стали основою для статутів Віленського, Московського, Дерптського, Казанського, Харківського та інших університетів. Перший пункт статуту передбачав утворення у складі університету наукових товариств як математичних, так і філологічних наук.
Найбільшим досягненням Каразіна на ниві просвітництва стало відкриття у 1805 р. Харківського університету – першого у Східній Україні. На початку ХІХ ст. Харків значно поступався іншим містам за рівнем готовності до здобуття вищої освіти і відкриття університету у тодішньому невеликому провінційному місті – то особиста заслуга видатного харків’янина. Ось що він писав, мріючи про майбутнє: "Харьков процветет в самое короткое время и будет иметь честь доставлять просвещеннейших сынов отечеству”. Вчений розробив свої "Положення про Харківський університет”, де в 46 параграфах детально описав структуру майбутнього навчального закладу, його матеріальну базу, визначив джерела фінансування, шляхи набору студентів, передбачивши місце і спланувавши відкриття університетської бібліотеки. Структуру і профіль університету вчений розробив самостійно й оригінально, відкинувши схоластичні традиції німецьких університетів, що панували в тогочасній Європі. Бібліотека Харківського університету стала, в подальшому, місцем передової комунікативної думки у масштабах всього Слобожанського регіону. Нині Харківський університет носить ім’я свого засновника.
Через декілька років після відкриття університету, перебуваючи в своєму маєтку в с. Кручик, Каразін засновує початкову школу, яка впродовж тривалого часу була єдиною на всю Слобожанщину. Заняття в школі проводили місцевий священик і вчитель. Василь Назарович сам укладав підручники з читання, систематично спостерігав за ходом занять, вів з дітьми бесіди, керував роботою школи, зробив випускні екзамени відкритими не лише для батьків учнів, а й для односельців, членів сільської громади. Завдяки його зусиллям освіта стала необхідністю для кручиківців. В. Н. Каразін вважав, що освіта допоможе селянам стати культурними господарями, сприятиме поліпшенню їхнього життя.
Василь Назарович надавав великого значення освіті й вихованню жінки-матері – першої вчительки дитини. На його думку, дитина тільки тоді отримає добре виховання, коли грамотною і освіченою буде її мати.
На думку педагога, вміння читати й писати принесе селянам добробут і процвітання, а освіта ж дворян – розвиток і престиж держави. У своїй статті "Чистая правда без малейшего украшения или увеличения” вчений звернув увагу на низький рівень учителів-іноземців і навчальних посібників, якими вони користуються. Говорячи про шкоду, якої завдають дітям такі горе-вихователі, В. Н. Каразін засуджував уряд за те, що в сучасній йому Росії нічого не робилося для підготовки й заохочення вчителів-росіян.
Василь Назарович Каразін був людиною різнобічних інтересів. Відкривши школу в с. Кручик, він організував в своєму маєтку своєрідний дослідницький центр. Вчений облаштував хімічну лабораторію, в якій за свої кошти проводив складні досліди і зробив багато відкриттів, особливо в галузі органічної та неорганічної хімії. Він створив метеорологічну станцію, де з 1809 р. першим у Росії здійснював систематичні спостереження. У 1810 р. В. Н. Каразін висунув ідею створення мережі метеорологічних станцій по всій державі. ЇЇ було втілено в життя після його смерті.
У 1814 р. учений запропонував через електроліз одержувати селітру, яку використовують як добриво. Розробив проект устаткування для видобування електрики з верхніх шарів атмосфери за допомогою аеростата, але він не був підтриманий владою. В. Н. Каразін удосконалив технологію виробництва спирту, виготовлення мила з тваринного жиру, виробництва яскравих бездимних свічок, обробки шкіри, виводив нові сорти пшениці, жита, ячменю, пропагував вирощування і вживання картоплі. Він знайшов спосіб спалення дерева на вугілля, одержування з нього смоли, дьогтю, скипидару, спосіб виготовлення водонепроникного цементу. Вчений дослідив вплив електрики на процеси бродіння і відкрив технології консервування й висушування плодів водяною парою, винайшов метод бальзамування тварин, дослідив лікувальні води Полтавщини.
В. Н. Каразін запропонував проект парового опалення (1838 р.), випередивши в цьому Кіпферлінга. Багато винаходів ученого було забуто і повторено іншими пізніше, зокрема виготовлення штучних алмазів.
Василь Назарович не залишався осторонь громадського життя своєї країни, навіть після виходу у відставку. В листах до Олександра І та урядовців він закликав розпочати поступово звільняти селян з кріпосницької залежності, боротися з казнокрадством, дбати про підвищення бойової моці армії і флоту. Вчений також складав проекти поширення освіти серед простого трудового люду. Будучи людиною творчою, енергійною, з активною життєвою позицією і знаючи, в якому незадовільному стані опинилася створена ним бібліотека Харківського університету, Каразін, вже в похилому віці, подає прохання про призначення його в університет бібліотекарем, але отримує відмову.
Наприкінці життя у В. Н. Каразіна виникає думка перетворити Крим на європейський центр виноробства. В Ялті вчений застудився, однак поїхав до Миколаєва, де працював його син. Там і помер 16 листопада 1842 р. В Миколаєві його й поховали.
Видатний український учений, просвітитель, дослідник, автор близько 60 праць з різних галузей науки усе життя свято вірив, що могутнім може бути тільки народ, озброєний знаннями. А велич свого народу й держави він ставив понад усе. Йому не вдалося реалізувати більшість своїх просвітницьких задумів, та одним лише заснуванням Харківського університету та його бібліотеки Василь Назарович Каразін назавжди ввійшов в історію української освіти.

Джерело: www.geograf.at.ua

Офіційна сторінка ГО "Майдан Січеслав-Дніпро" у Фейсбуці! Приєднуйтесь!

Опубликовано Громадська організація "Майдан Січеслав-Дніпро" 9 июня 2017 г.
 
 

Сподобалася стаття? Підпишіться на RSS.

Стаття прочитана 192 раз(ів).
 
Ще з цієї рубрики:
Тут ви можете написати коментар до запису "10 лютого 1773 року народився Василь Каразін"

* Текст коментаря
* Обов'язкові поля для заповнення

Архіви
Наші партнери
ГО «Нове бачення»

ГО «Сила Майбутнього»

ГО «Екодніпро Стандарт»

ГО «Суспільство проти свавілля»,

ГО «Характерник» м. Павлоград

Читати нас
Контакти
e-mail:

maidan-sicheslav@i.ua

т.: +380687755502