12 грудня 1928 року народився Леонід Биков

Леонід Биков

український актор, режисер і сценарист

i12 грудня 1928 року у с. Знам'янка на Донеччині народився Леонід Биков. Перші враження: голод, війна, повернення фронтовиків. Леонід завжди мріяв про авіацію, навіть поступив до льотної школи, але через місяць його відрахували за маленький зріст.
Може, тому популярність і любов глядачів приніс йому фільм "У бій ідуть одні старики", де Леонід Биков зіграв роль командира ескадрильї Титаренка. Оскільки бюджет картини був невеликим, Биков поїхав до Москви й домігся зустрічі з тричі Героєм Радянського Союзу маршалом Олександром Покришкіним. Ас авіації на одному диханні прочитав сценарій і розпорядився передати на баланс кіностудії Довженка чотири винищувачі "ЯК-18" і чехословацький "Z-326", який зовні нагадував "Месершміт-109". Коли приймали фільм, на очах Покришкіна була роса. Твір став блокбастером: за 5 місяців його побачили 54 мільйони.

У 1977 році вийшов фільм "Ати-бати, йшли солдати...", у якому Биков зіграв роль єфрейтора Святкина. Знімати цю картину Биков почав ще в 1975 році; сценарій написали Борис Васильєв і Кирило Раппопорт. Один із тодішніх літературних корифеїв відгукнувся про нову повість Васильєва дуже негативно, після чого автор спалив рукопис. На щастя, єдиний "живий" примірник витягнув із корзини для сміття друг Васильєва Кирило Рапопорт - так з'явився сценарій, за яким Леонід Биков потім зняв фільм. А от рукопис загубився.

Зніматися в картині Биков не планував. На роль єфрейтора Святкина пробувались багато акторів, але ніхто з них не підійшов. І тоді колеги Бикова заявили: "Льоня, це ж твоя роль. Невже ти не бачиш?" І мали рацію: краще за Бикова цю роль вряд чи хто-небудь зіграв. Зйомки картини проходили під Загорськом у лютому 1976 року й були доволі складними. Стояли люті морози, від яких страждали не тільки люди, але навіть техніка, задіяна в зйомках.
Зйомки фільму межували з боротьбою з чиновниками. Після цієї роботи Биков, повернувшись до Києва, зліг із інфарктом. Місяць реанімації у Феофанії – і після лікарні Биков поїхав на студію, призначив на наступний день зйомки епізоду "Циганочка з виходом". По півтори зміни сидів у монтажній. Навіть офіційний прийом такого фільму, як "Ати-бати, йшли солдати", в якому не було ніякої політики, ніякого дисидентства, проходив доволі складно. Під час перегляду зморений представник Держкіно зненацька... захропів. Потім, прокинувшись, почав задавати безглузді питання: "А чому це у вашої картини така дивна назва? Якась дитяча лічба..." Слава богу, у присутніх вистачило духу заперечити й відбити багато причіпок та зауважень. Це був новий тріумф режисера й актора Леоніда Бикова.

У цей час доля нанесла болісний удар. Леонід Биков мав двох дітей: Олеся та Марину. Син повернувся з армії й запізнався із сумнівною компанією. Коли Олесь зайшов до монтажки й попросив ключ від машини, батько дав без задньої думки. А весела компанія поїхала в Березняки та пограбувала ювелірну крамницю, Олесь стояв "на шухері". Після арешту сина Бикова скосив другий інфаркт. Суд дав грабіжникам по 15 років, а Олеся помістили на рік у психушку. Биков подав заяву на звільнення з роботи, але директор кіностудії відмовився її підписувати. Написав, зареєстрував у секретаря і подав вдруге, але Щербицький вмовив забрати.

Саме в цей час Бикову була присвоєна Державна премія Української РСР. Коли Леонід Федорович сказав, що не гідний Шевченківської премії і не пішов на її вручення, то Щербицький, який обожнював Бикова, наказав прямо в ліжко доставити премію.

Всі ці тріумфи, нагороди, звичайно, щиро радували його, але душа митця була неспокійною. Тотальна брехня, угодовство, корупція, що царювала навкруги, не давали йому спокійно жити й працювати. Це друга, після фільму "У бій ідуть одні старики", самостійна режисерська робота Леоніда Федоровича і... остання.

10 квітня 1979 р. Леоніда Бикова затвердили на дві ролі у к/ф "Прибулець". Наступного дня він збирався на дачу у Страхоліссі, біля Димера. Марина просила поїхати разом, довго не виходила з машини...

51-річний Леонід Биков загинув у автокатастрофі в 1979 році, через два роки після зйомок у фільмі "Ати-бати, йшли солдати", де його герой гине під гусеницями танка. Різниця тільки у колісному засобі. Він обганяв трактор і виїхав на зустрічну смугу.

Загинув у той же день, що і прототип його "Смуглянки", тільки на 34 роки пізніше. І на тому ж 46-му кілометрі зіткнувся з ГАЗом, повним таврового заліза. Третій інфаркт стався прямо за кермом.

За три дні до цього Іван Миколайчук і Микола Мащенко отримали однакові листи: "Не вірте, що я покінчив життя самогубством!"

Джерело: www.uamodna.com

 

Офіційна сторінка ГО "Майдан Січеслав-Дніпро" у Фейсбуці! Приєднуйтесь!

Опубликовано Громадська організація "Майдан Січеслав-Дніпро" 9 июня 2017 г.
 
 

Сподобалася стаття? Підпишіться на RSS.

Стаття прочитана 146 раз(ів).
 
Ще з цієї рубрики:
Тут ви можете написати коментар до запису "12 грудня 1928 року народився Леонід Биков"

* Текст коментаря
* Обов'язкові поля для заповнення

Архіви
Наші партнери
ГО «Нове бачення»

ГО «Сила Майбутнього»

ГО «Екодніпро Стандарт»

ГО «Суспільство проти свавілля»,

ГО «Характерник» м. Павлоград

Читати нас
Контакти
e-mail:

maidan-sicheslav@i.ua

т.: +380687755502