12 серпня 1877р. народився Олександр Грушевський.

Грушевський Олександр Сергійович

Визначний вчений-дослідник, громадський діяч, яскрава і багатогранна постать в українській науці початку ХХ ст.

13933122_1768150493427157_159045900_nВін, безперечно, був обдарованою, талановитою людиною, наділеною організаторським хистом, надзвичайною працездадністю і цілеспрямованістю. О. Грушевський збагатив скарбницю вітчизняної науки цінними працями з історії, історіографії, джерелознавства, історичної географії, етнографії, фольклористики, літературознавства. Вражають діапазон його наукових досліджень та їхні хронологічні межі, масштаб науково-організаційної і педагогічної діяльності вченого.

Народився 12 серпня 1877р.  Ставрополь. Закінчив російську гімназію у Владикавказі та історико-філологічний факультет Київського університету (1899). Учень Володмира Антоновича. Після закінчення перебував у тривалому науковому відрядженні до Австрії та Німеччини. Від 1900 — викладач історії в Імператорському Новоросійськму університеті, приват-доцент. 1906 почав викладати українською мовою, за що був звільнений.

Олександр Грушевський вивчав історичну думку у зв'язку з діяльністю наукових установ, особливо НТШ і УНТ, двох українських протоакадемій, які відіграли ключову роль у новітній історії національної науки і культури. Вчений був активним діячем товариств і більшість своїх праць надрукував у наукових виданнях цих інституцій. Він висвітлював діяльність НТШ в українських часописах, кілька статей-хронік про історію заснування товариства, його наукові видання й здобутки опублікував у Петербурзі. Особливе місце займає його праця "Наукове товариство ім. Т. Шевченка і його видання 1905-1909 років", в якій О. Грушевський докладно описав зміст практично всіх випусків "Записок НТШ" за окремо взяті періоди, подав перелік авторів, тематику статей, а також доповнив ту чи іншу публікацію відомими йому матеріалами і джерелами.

Важливою складовою наукової діяльності О. Грушевського була його плідна участь у роботі наукових товариств, комісій, гуртків, архівів, бібліотек, часописів.

Відродження суспільно-політичного і культурного життя українства на зламі століть загострило проблему розвитку національної мови, визнання статусу української мови. О. Грушевський був послідовним поборником запровадження української мови в наукову сферу. Він першим серед професорів Новоросійського університету почав викладати свої лекції рідною мовою. Тоді він працював приват-доцентом на філологічному відділі з січня 1907 р. по вересень 1908 р., викладаючи курс історії Київської Русі і Литовської держави. За викладання спеціального курсу з історії України українською мовою вчений одержав попередження від попечителя Одеського навчального округу: "…в случае повторения подобних явлений, он будет уволен из числа приват-доцентов университета". Студенство зустріло виклади вченого на українській мові з великим зацікавленням, а місцева "Просвіта" вітала О. Грушевського "як першого в Росії лектора української історії рідною мовою". Погрози звільнити з посади за це невдовзі справдилися і вчений вимушено залишив стіни університету.

Впродовж 1909-1917 рр. О. Грушевський проживав у Росії. Він працював приват-доцентом історико-філологічного факультету Московського (лютий 1909 р. - червень1910 р.) і Петербурзького (з другої половини 1910 р. по 1916 р.) університетів. Молодий вчений активно використовував можливості кафедр університетів для пропаганди української історії та розгортання студій у цій галузі. Продовжуючи традиції свого вчителя В. Антоновича, він організував у Москві та Петербурзі джерелознавчий семінар, проводив заняття з невеличким гуртком на дому. Учасники семінару працювали з архівними документами, писали реферати і залікові роботи. В гуртку українознавства розроблялися проблеми, не зв'язані з курсами і семінаром . Учений прислужився українській ідеї своєю активною просвітницькою і популяризаторською діяльністю. Як свідчать архівні документи, він виступав з доповідями на засіданнях гуртка українознавства при Петербурзькому університеті33, співпрацював з Петроградським українським клубом "Громада". Саме при підтримці української громади "північної столиці" вчений підготував і видав збірник літературно-критичних праць, присвячених 100-річчю від дня народження Т. Шевченка - "Шевченківський збірник", який став помітною подією в культурному житті українства . У квітні 1911 р. Комісія Санкт-Петербурзької Академії Наук з влаштування виставки "Ломоносов і Єлизаветинський час" доручила О. Грушевському організувати "малоросійський" відділ виставки. Вчений одержав дозвіл на роботу з необхідними документами в Державному, Сенатському, Московському архівах, а також в архіві Міністерства юстиції. З дорученням комісії він справився успішно.

Від 1930р окупаційна цензура не дала змоги видати жодної праці.

У розпал Голодомору, 31 липня 1933р звільнений з роботи, згодом заарештований як «один з керівних учасників антирадянської української націоналістичної терористичної організації…», що «проводив підривну роботу на ідеологічному фронті». Винним він себе не визнав і нікого не обмовив. На основі вигаданих свідчень 5 жовтня 1939р Особлива нарада при НКВД СССР засудила його до п'яти років заслання до таборів Казахстану, де він працював рахівником, перебуваючи під наглядом міліції.

Історик Людмила Приходько так оцінює ті події:

В умовах сталінського тоталітаризму трагічний фінал життя О. Грушевського, як і всієї родини Грушевських був закономірним, а, враховуючи його наукові й політичні погляди, - неминучим. На довгі роки ім'я вченого було вирване з контексту української науки і викреслене з пам'яті поколінь. Наукова спадщина О. Грушевського, його науково-організаційна робота, здобутки в галузі архівної та бібліотечної справи тривалий час не вивчалися, хоча багато ідей вченого не втратили актуальності й сьогодні.

Грушевського було реабілітовано у вересні 1989р.Не зважаючи на постійну загрозу арешту, дружина вченого — Ольга Грушевська — зберегла архів свого чоловіка. 1956, після смерті шефа СССР Сталіна, вона передала його документи до Центрального державного архіву України.Помер Олександр Грушевський в одній з сільських лікарень 1942р (за твердженням місцевих жителів). За іншими даними — 1943р у с. Верхньо-Іртишськ (Казахстан). Офіційних даних про його смерть та місце поховання не знайдено, отже міг загинути значно раніше, що, як правило, приховували органи НКВД.

Його концепція відродження української національної науки базувалася на глибокій основі державних та культурних традицій історії України. Розвиток української науки він обстоював з позицїй окремішності української нації, української культури, української держави.

Вчений був глибоко переконаний, що наукові знання є важливим чинником національного самопізнання й самоствердження, культурно-духовного поглиблення народу. В контексті ціннісних пріоритетів української національної науки вчений чітко і послідовно обстоював ідею її незалежного і самодостатнього розвитку, входження духовної культури України у світовий культурний простір. Перехід до нового етапу культурно-наукового життя українства він пов'язував з творенням Української держави та її повноцінним функціонуванням.

Джерело: archives.gov.ua

Офіційна сторінка ГО "Майдан Січеслав-Дніпро" у Фейсбуці! Приєднуйтесь!

Опубликовано Громадська організація "Майдан Січеслав-Дніпро" 9 июня 2017 г.
 
 

Сподобалася стаття? Підпишіться на RSS.

Стаття прочитана 177 раз(ів).
 
Ще з цієї рубрики:
Тут ви можете написати коментар до запису "12 серпня 1877р. народився Олександр Грушевський."

* Текст коментаря
* Обов'язкові поля для заповнення

Архіви
Наші партнери
ГО «Нове бачення»

ГО «Сила Майбутнього»

ГО «Екодніпро Стандарт»

ГО «Суспільство проти свавілля»,

ГО «Характерник» м. Павлоград

Читати нас
Контакти
e-mail:

maidan-sicheslav@i.ua

т.: +380687755502