14 січня 1882р. народився Іван Огієнко (церковне ім’я Іларіон)

Іван Огієнко 

український церковний та громадський діяч, митрополит, мовознавець, історик церкви, педагог

Іван Огієнко народився у містечку Брусилові на заході Київщини 14 січня 1882 року. Він навчався на історико-філологічному факультеті Київського університету та на Вищих педагогічних курсах у Києві.

Згодом Огієнко викладав у Київському комерційному інституті та у Київському університеті і там з початком Української революції першим став читати лекції українською мовою. Тоді ж він почав перекладати українською мовою Святе Письмо.

Огієнко належав до Української партії соціалістів-федералістів і був міністром освіти та міністром віросповідань у кількох урядах Української народної республіки.

Він займався українізацією освіти, очолював Комісію з розробки українського правопису, а восени 1918 року став засновником і першим ректором Українського державного університету у Кам’янці-Подільському.

Після поразки Української революції Огієнко був міністром у справах віровизнань в уряді УНР на еміграції у місті Тарнові у Польщі.

Пізніше він викладав українську мову у Львівській учительській семінарії та церковнослов’янську мову у Варшавському університеті. Огієнко був членом Наукового товариства імені Шевченка, видавав часописи «Рідна мова» та «Наша культура».

Сергій Грабовський: Від нашого колеги Віталія Пономарьова естафету розповіді про Івана Огієнка переймає культуролог, професор Вадим Скуратівський. Він розповідатиме наче про теж саме, тільки під дещо іншим кутом зору, зосередившись не на зовнішньому плині подій, а на їхній сутності.

Вадим Скуратівський: Десь на початку 1950-их я, поліський школяр, чи не випадково почув на вулиці пісню: “Не питай, чому в мене заплакані очі, чому часто тікаю я в гай...” Зрозуміло, здавалося, що герой цієї самої пісні тікає в гай і плаче там, тому що от його не люблять.

І чи не випадково десятиліття по тому, гортаючи якось “Читця-декламатора” українського, власне, західноукраїнського 1920-их років, я натрапив на той самий текст, який закінчувався доволі несподівано: герой тікає в гай і у нього заплакані очі, тому що країна його не вільна. І підпис такий під цим самим віршем: Іван Огієнко.

Перед нами дуже зворушлива постать української культури XX століття, культури, яка перебувала у режимі безнастанного становлення і безнастанного осмислення. І якщо комусь з часом спаде на думку опрацювати суто в академічному напрямі біографію Івана Огієнка, то по суті це буде ніби метамова всієї української культури саме XX століття.

Уявимо собі молодого провінціала, який зі свого різночинного середовища потрапляє спочатку у Військово-фельдшерську школу десь на схилку 1890-их – на початку 1900-их років. Була така у Києві, що в ній пізніше навчався, приміром, Микола Щорс. Але Щорс пішов зовсім іншим шляхом.

Зовсім інший шлях у вихованця цієї школи Івана Огієнка. Десь 20 років після цієї самої школи екстерном Іван здає екзамени за класичну гімназію (до речі, це було дуже важко, тому що треба було вже бездоганно володіти латиною і грецькою), відтак він стає студентом Київського університету. Стає з часом досвідченим філологом.

Що ж, філологів в Російській імперії досвідчених було багато, але це був не просто філолог, це була людина, яка буквально зі своїх студентських років зацікавилася українською національною ідеєю і українським національним становленням.

Власне, Іван Огієнко сам втілює це становлення. Відтак він бере дуже активну участь у київському Товаристві української культури. Власне, це було щось схоже на підпільний університет української культури.

По тому Огієнко і працює в пресі, і працює викладачем, і водночас безперестанку працює саме у напрямі творення національної культури. Десь до 1914-го – 1917-го він уже доволі помітна постать наддніпрянської української культури.

А потім Українська революція, національно-визвольні змагання 1917-1920 років, затім еміграція...

Зрозуміло, багато людей необхідним чином ніби розчинялися в стихіях еміграції. А от попри всі негаразди і навіть катастрофи національної історія емігрант Іван Огієнко якраз входить ніби в свій новий інтелектуальний розквіт. Він безперестанно працює над минулим українського народу і як історик, і як, власне, філософ культури, і, нарешті, сказати б, як релігієзнавець, точніше, він перетворює себе на теолога надзвичайно високого класу.

Іван Огієнко справді був блискучим філологом. Віктор Петров, наближений до неокласиків, що писав під псевдо Домонтович, лишив у своєму есеї “Болотяна Лукроза” дуже цікавий спогад про інавгураційну лекцію приват-доцента Івана Огієнка в Київському університеті святого Володимира 1915 року.

1940 року Іван Огієнко прийняв чернечий постриг під іменем Іларіона. У жовтні того ж року він був висвячений на архієпископа Холмського та Підляського Української автокефальної православної церкви. А через 3 роки Іларіон був обраний митрополитом Холмсько-Підляським.

Влітку 1944 року митрополит Іларіон виїхав до міста Лозанни у Швейцарії, а через 3 роки переїхав до Канади і оселився у Вінніпезі.

У серпні 1951 року він був обраний главою Української греко-православної церкви в Канаді і митрополитом Вінніпега.

Іларіон заснував і очолив Науково-богословське товариство, реорганізував богословський факультет Манітобського університету в Колегію святого апостола Андрія, ініціював об’єднання трьох українських автокефальних церков за кордоном.

Іларіон написав загалом близько двадцяти монографій з проблем мовознавства, історії культури та церкви, а 1962 року він видав свій переклад Біблії українською мовою. Він редагував журнали «Слово істини», «Наша культура», «Віра і культура», заснував 30-томну «Бібліотеку українознавства».

Митрополит Іларіон помер у віці 90 років у Вінніпезі 29 березня 1972 року.

Джерело: www.ohienko.kpnu.edu.ua

Офіційна сторінка ГО "Майдан Січеслав-Дніпро" у Фейсбуці! Приєднуйтесь!

Опубликовано Громадська організація "Майдан Січеслав-Дніпро" 9 июня 2017 г.
 
 

Сподобалася стаття? Підпишіться на RSS.

Стаття прочитана 252 раз(ів).
 
Ще з цієї рубрики:
Тут ви можете написати коментар до запису "14 січня 1882р. народився Іван Огієнко (церковне ім’я Іларіон)"

* Текст коментаря
* Обов'язкові поля для заповнення

Архіви
Наші партнери
ГО «Нове бачення»

ГО «Сила Майбутнього»

ГО «Екодніпро Стандарт»

ГО «Суспільство проти свавілля»,

ГО «Характерник» м. Павлоград

Читати нас
Контакти
e-mail:

maidan-sicheslav@i.ua

т.: +380687755502