15 лютого 1525 року народився Іван Федоров

Іван Федоров

засновник друкарства в Україні

Народився близько 1525 року в Москві. До 1553 року був дияконом у московській церкві Миколи Гостунського. 1551 року московський цар Іван Грозний і Стоглавий Собор, спираючись на думку просвітителя Максима Грека, вирішили з метою уникнення помилок у церковних книгах переписувачами запровадити друкування книг на взірець тих, що виходили у Греції, Італії.

Близько 1552 року в Москві запроваджено друкарський верстат і літери, привезені із західноруських земель, і під керівництвом данського місіонера-протестанта Місінгейма та за допомогою диякона Івана Федорова, його підмайстрів Петра Мстиславця та Маруші Нефедьєва розпочато друкарську справу. 1564 року вийшла перша книга московського друку за участю Івана Федорова та Петра Мстиславця — "Апостол". Після смерті московського митрополита Макарія, протектора друкарської справи, почалися конфлікти між конкурентами, переписувачами книг і новозаснованою друкарнею, що переросли у ворожнечу, яка закінчилася вигнанням друкарів з Москви. Іван Федоров та Петро Мстиславець опинилися у Литві.

На початку 1566 року вигнанці звернулися до гетьмана Великого князівства Литовського Григорія Ходкевича, мецената й просвітителя, який планував заснувати друкарню в Заблудові, з проханням прийняти їх. Іван Федоров і Петро Мстиславець закладають друкарню в Заблудові. 1568 року вийшло "Заблудівське Євангеліє", пізніше "Псалтир" та "Часословець". 1570 року друкування книг у Заблудові припинилося у зв’язку з хворобою Ходкевича та погіршенням його фінансових справ. 1569 року Заблудів залишив Мстиславець. 1572 року Іван Федоров переїжджає до Львова, де з допомогою духівництва, міщан та ремісників закладає нову друкарню. 25 лютого 1573 року друкар Іван Федоров почав друкувати першу відому нам друковану книгу в Україні — "Апостол". 15 лютого 1574 року "Апостол" побачив світ. Того року вийшов також "Буквар", перший навчальний посібник з граматики старослов’янської мови. Через деякий час Івана Федорова запрошує до себе князь Костянтин Острозький і з 1575 року він перебуває у нього на службі з метою видати слов’янську Біблію. Деякий час, з 1575 по 1576 рік, Федоров був управителем Дерманського монастиря поблизу Острога. 1676 року провадить підготовчі видавничі роботи, бере участь у діяльності вченого гуртка, до якого належали Герасим Смотрицький, Даміян Наливайко, Василь Суразький, які, ймовірно, допомагали Федорову готувати книги до друку.

12 липня 1580 року в Острозькій друкарні Іван Федоров надрукував "Острозьку біблію", наклад якої вийшов 12 серпня 1581 року. У 1583 році Федоров повернувся до Львова, заклав нову друкарню, але за браком коштів так і не зміг почати роботи. Щоб добути кошти, на замовлення короля Стефана Баторія відливає гармати. Того року князь Острозький на прохання кардинала Птолемео Галлі посилає Івана Федорова в Рим для надання допомоги в друкуванні. Тоді ж Федоров побував у Відні, щоб запропонувати австрійському імператору Рудольфу II свій винахід — скорострільну гармату. Великі борги та судові справи з кредиторами підірвали здоров’я Івана Федорова, і 15 грудня 1583 року він помер. Поховано його на цвинтарі в Онуфріївському монастирі у Львові.

Понад чотири сторіччя тому, в 1574 р. у львівській друкарні Івана Федорова вийшли найстаріші на Україні друковані книги. Ця подія мала величезне значення для розвитку української культури, для дальшого зміцнення російсько-українських культурних зв’язків.

В наш час не можна собі уявити людського суспільства без книг, газет, журналів. Друковане слово є надійним знаряддям невпинного розвитку освіти, науки, культури, всієї людської цивілізації. З перспективи всіх пізніших досягнень, здобутих людством за допомогою поліграфічного способу поширення і зберігання інформації, особливо чітко вимальовується значення діяльності тих людей, які у неймовірно складних обставинах зробили перші кроки на ниві книгодрукування.

К. Маркс відносив винайдення друкарства до числа тих винаходів, які становили «необхідні передумови буржуазного розвитку». Характеризуючи процес розкладу феодалізму і виникнення національних держав у Західній Європі, він писав: «Поширення друкарства, відродження інтересу до вивчення античної літератури, весь культурний рух, який з 1540 р. стає дедалі більшим, дедалі загальнішим,— все це пішло на користь бюргерству і королівській владі в боротьбі проти феодалізму».

Виникнення друкарства у східнослов’янських народів нерозривно пов’язане з іменами визначних першодрукарів Швайпольта Фіоля, Франциска Скорини, Івана Федорова. Для України особливо важливою була діяльність Івана Федорова. Видатний син російського народу Іван Федоров провів на Україні останнє десятиріччя свого життя. З 12 відомих його друкарських праць у цей час вийшли шість, що становить за обсягом понад 70 % всієї його друкованої продукції. Федоровські видання заклали міцний фундамент для дальшого безперервного розвитку друкарства на Україні.

Велика заслуга Івана Федорова та його співробітників полягала в тому, що їх діяльність відповідала назрілим потребам суспільного розвитку. Виникнення друкарства на українських землях було зумовлене розвитком економіки й культури, піднесенням визвольної боротьби народних мас проти соціального та національного гноблення. Врахування передумов і обставин зародження книговидавництва дає змогу глибше усвідомити значимість внеску першодрукаря у скарбницю української культури.

Головні джерела для вивчення початкового періоду історії друкарства — стародруковані книги і архівні документи. Перші дослідники діяльності Івана Федорова та інших першодрукарів знали про них, за невеликими винятками, тільки те, що безпосередньо було сказано в передмовах та післямовах стародруків. Значення передмов та післямов — особливо високоталановитих післямов самого Івана Федорова — важко переоцінити. Але в наш час об’єктом вивчення стали також всі тексти стародруків, особливості їх шрифтів, гравюр, орнаментики. Порівняння стародруків між собою і з рукописами дозволило зробити важливі висновки про Івана Федорова як книговидавця, що поєднував новаторство з творчим використанням традицій культури східнослов’янських народів. Цікаві наслідки дає і аналіз відмінностей між окремими примірниками. У давнину під час друкування книги до тексту вносилися зміни (навмисні і випадкові), використовувався різний папір, інколи змінювалося й оформлення. Встановлення різниць між примірниками дало змогу з’ясувати невідомі раніше подробиці про друкарську техніку Івана Федорова та його безпосередніх попередників, про методику редагування ними текстів. Надзвичайно цікавими є також дописки на полях багатьох примірників. Вони свідчать про коло читачів книг, про їх ставлення до тексту і тим самим — про суспільний резонанс книжок.

Завдяки планомірним розшукам коло стародруків, доступних до вивчення, постійно зростає. Перелік кириличних книг другої половини XVI ст., виявлених до 1979 p., включає 510 примірників друків Івана Федорова. На підставі цього переліку можна зробити висновок, що першодруковані видання збереглися дуже нерівномірно: найбільш повно видання великого формату й обсягу, значно гірше дрібні книжечки, зокрема букварі. Переважна більшість примірників видань Івана Федорова зосереджена у книгозбірнях великих міст Росії та України, однак окремі унікальні примірники збереглися за кордоном — в Німеччині, Данії, Бельгії, США. На сьогодні книги Івана Федорова виявлено в 85 містах і селах 22 країн.

В ході вивчення виявлених примірників було опубліковано чимало цікавих покрайніх записів, в тому числі зроблених за життя Івана Федорова. Для вивчення мистецтвознавчої спадщини першодрукаря велике значення має опублікування репродукцій всіх фігурних і орнаментальних гравюр, наявних у федоровських друках.

На жаль, документи про російський і білоруський періоди життя Івана Федорова не збереглися. Натомість про працю Івана Федорова на Україні є чимало тогочасних документальних матеріалів. Переважна більшість їх зберігається в архівах Львова, Києва, Дрездена, Варшави, Любліна. Майже всі документи про Івана Федорова, а також найважливіші документи про діячів наступного періоду історії українського друкарства було опубліковано окремим збірником під назвою «Першодрукар Іван Федоров та його послідовники на Україні. XVI — перша половина XVII ст.» (Київ, 1975). З відомих на той час федоровських документів у збірник не було включено кілька актів про перебування друкаря в Дермані, а також лист Івана Федорова до саксонського курфюрста Августа. Вже після виходу збірника було виявлено згадку про першодрукаря у реєстрі актів дерманського монастиря і заяву вроцлавського гравера Ебіша про готовність виконати для «Івана Федоровича» (так називали Федорова на Україні) 150 гравюр на міді. Нові знахідки свідчать про необхідність дальших планомірних пошуків документів про початковий період друкарства.

Активізації досліджень з історії книжкової справи сприяло відзначення 400-річних ювілеїв друкарства Росії та України. Координації дослідницької діяльності в цій ділянці служило проведення Федоровських читань у Москві та Федоровського семінару у Львові, видання щорічника «Федоровские чтения». Було опубліковано монографії Є. Л. Немировського, Я. П. Запаска та інших авторів, присвячені окремим періодам діяльності Івана Федорова. Пожвавилося і вивчення спадщини продовжувачів справи першодрукаря. Але чим більше ми знаєм з того чи іншого питання, тим більше розширюється і коло можливих напрямів дальшого поглибленого дослідження — така загальна закономірність розвитку науки.

Джерело: www.ebk.net.ua

Офіційна сторінка ГО "Майдан Січеслав-Дніпро" у Фейсбуці! Приєднуйтесь!

Опубликовано Громадська організація "Майдан Січеслав-Дніпро" 9 июня 2017 г.
 
 

Сподобалася стаття? Підпишіться на RSS.

Стаття прочитана 198 раз(ів).
 
Ще з цієї рубрики:
Тут ви можете написати коментар до запису "15 лютого 1525 року народився Іван Федоров"

* Текст коментаря
* Обов'язкові поля для заповнення

Архіви
Наші партнери
ГО «Нове бачення»

ГО «Сила Майбутнього»

ГО «Екодніпро Стандарт»

ГО «Суспільство проти свавілля»,

ГО «Характерник» м. Павлоград

Читати нас
Контакти
e-mail:

maidan-sicheslav@i.ua

т.: +380687755502