15 вересня 1877 року народилася Олена Кульчицька

Олена Львівна Кульчицька

український живописець і графік

21fe5d2967b5

Фото sverediuk.com.ua

Олена Львівна Кульчицька належала до справжніх митців-енциклопедистів; яскраво й повнокровно виявила свої численні обдарування, зокрема у живописі, акварелі, всіх видах і техніках гравюри, килимарстві, художній кераміці, ковальстві, ювелірній справі, проектуванні архітектурного декору, емалі, етнографії.
Разом зі своїми сучасниками І.Трушем, О.Новаківським сприяла становленню і розвитку в Західній Україні самостійної національної мистецької школи.

Народилася Олена Кульчицька  15 вересня 1877 року у мальовничому містечку Бережани (тепер Тернопільська область), в сім'ї юриста. Любити природу, розкривати таємниці її краси, пізнавати світ допитливу дівчину вчив батько - людина, яка володіла неабиякою ерудицією, тонким естетичним смаком.

Олені судилося стати художницею. Щаслива обраниця мистецької долі, вона одразу з тріумфом увійшла в світ високого мистецтва. Була першою в Галичині жінкою, котра здобула фахову мистецьку освіту (закінчила Віденську художньо-промислову школу; 1908), а згодом стала першою жінкою-художником, яка зрівнялася з видатними митцями-чоловіками, а деяких навіть перевершила. Художниця поставила перед собою чітку мету: зробити якнайбільше у тих царинах, в яких у силу нелегких історичних обставин українське мистецтво мало найменше здобутків.

Саме з ім'ям Олени Кульчицької пов'язане відродження гравюри в Західній Україні після понад сторічної перерви. До тонкощів оволодівши майстерністю різних графічних технік: деревориту і ліногравюри (чорно-білої та кольорової), офорта, акватинти, вона з першого ж свого дебюту на виставці у Львові (1909) здобула загальне визнання. Її гравюри захоплюють лаконізмом і простотою, багатством, емоційністю художнього вислову, глибиною задуму та змісту, гострою політичною спрямованістю, актуальністю тематики. Народне життя в минулому та сучасному художниця широко відбила у циклах гравюр: "Страхіття війни" (1915-1916), "Історія княжих часів" (1918), "Портрети українських письменників" (1920), "Лихоліття українського народу" (1930), "Народна архітектура" (1931), "Славні жінки минулого" (1934), "Гуцульщина" (1935), "Легенди гір і лісів" (1936), "Архітектура старого Львова" (1939).

У багатогранній мистецькій діяльності Олени Кульчицької чільне місце посідає її праця у галузі ілюстрування та оформлення книг, в тому числі дитячих. Вона була художником за покликанням й глибоко відчувала культуру, специфіку книжкової справи, своєрідність її законів і вимог. Після Першої світової війни цілі покоління дітей в Галичині виховувалися на серії народних казок, ілюстрованих таким зрозумілим, гранично простим, майже схематичним штриховим рисунком Кульчицької. Їм дуже подобалися ілюстрації Олени Львівни до "Лиса Микити" І.Франка (книжка витримала п'ять видань: два - 1922, Львів; 1955, 1962, 1966, Київ). Ілюстрації художниці до ювілейного видання "Тіней забутих предків" М.Коцюбинського (Харків, 1929) - немов притишений музичний акомпанемент до мелодії цього безсмертного твору української літератури. І за багатство образотворчого матеріалу, за художню та етнографічну його достовірність О.Кульчицьку сміливо можна назвати співавтором повісті. Ілюстрації до повісті "Тіні забутих предків" є кращими не лише у доробку О.Кульчицької, а й у мистецтві ілюстрування української книги взагалі.

Своєрідним є оздоблення поеми І. Франка "Мойсей" (видання 1960-х років) в її співзвучному, перейнятому суворим пафосом оформленні. Олена Львівна - автор серії прегарних, ніжних акварельних ілюстрацій до поеми "Слово про похід Ігоря" (1930-ті роки), овіяних подихом стилю давньої доби, інтуїтивно почерпнутим зі старовинного дружинного епосу, стародавніх мініатюр та незрівнянних творів станкового і монументального живопису минулого. Всього художниця створила понад півтори тисячі ілюстрацій і книжкових оздоб найрізноманітнішого характеру, а роль мистецтва української книги піднесла на новий, вищий щабель, підняла його професіоналізм, збагатила новими видами та жанрами.

Найбільшу славу Олені Кульчицькій принесли естампи, виконані у техніках деревориту, лінориту, офорту, акватинти та меццо-тинто. Вони лягли в основу розвитку станкової графіки на галицьких землях як окремого виду образотворчого мистецтва й вивели її на широкий міжнародний мистецький рівень. Тут найчіткіше виступило тематичне спрямування творів художниці, найяскравіше проявився її національний колорит, воєдино сплелись давні традиції української гравюри з новими тенденціями в тогочасній європейській графіці. Образи її численних робіт ("За море", "Ярмарок у Косові", "Важка дорога", "Літо", "Мати", "Селянське повстання", "Козаки в поході", "Гуцульщина при праці", "Проти бурі", "Життя перемагає") стали надбанням українського народу, чистим і щедрим джерелом його духовного збагачення.

Художниця залишила нам твори, які й досі дивують глибиною мистецького вираження, неперевершеною майстерністю технічного виконання. Вона зуміла сказати своє слово мовою оригінальною й неповторною, надати своїм творам яскравого національного забарвлення.

Акватинти "У містечку" (1910), "Сусідки" (1911), "У лісі" (1912), "Увечорі", "Цвинтарна брама" (1913), "Тим, що відійшли" (1914) та багато інших - це перлини графічного мистецтва, які досі не мають аналогів в українській графіці. У цій техніці, що є однією з найважчих, бо митець мусить працювати майже наосліп, користуючись не стільки розумом, скільки чуттям, Кульчицька зуміла сповна втілити свій мистецький задум.

Чимало творів Олени Львівни, які увійшли до золотого фонду українського графічного мистецтва, виконані рідко вживаною у наш час технікою меццо-тинто. Як і в кожній іншій техніці, рука Кульчицької і в цьому механічному способі відтворення задуму не знала перепон, а її творча уява - обмежень. Контрастністю чорно-білих відношень, м'якістю тональних переходів художниця будувала завершену цілість, надихала твори емоціональною силою, із властивим тільки їй умінням підпорядковувала засоби меті.
Художниця створила безліч графічних перлин, які розійшлися по світу, переступили межі часу й простору, несли, несуть і нестимуть людям радість і насолоду.

Майже все життя О.Кульчицької минуло у мандрівці. По західноукраїнських селах шукала художниця цінних пам'яток культури нашого народу, щоб вони не були втрачені безнадійно. І донесла їх красу до нас, нащадків, допомагаючи глибше зрозуміти і зберегти їх.

Свої безпосередні враження, все, що, на її думку, було гідне уваги, збуджувало, захоплювало творчу уяву, О.Кульчицька фіксувала на аркушах блокноту. Так, упродовж років створювалися сторінки своєрідного щоденника, літопису народного життя, справжні перлини акварельного малюнка - однієї з найважчих технік.

Квіти, дерева, пейзажі, народна дерев'яна архітектура, пам'ятки стародавнього живопису і різьбярства, портрети людей з народу, національний одяг з усім багатством вишивки і тканини - все це Олена Львівна відтворила з незвичайною майстерністю, створюючи художні документи народної культури. На цьому матеріалі під орудою Академії наук УРСР, Академії будівництва та архітектури УРСР Кульчицька видала альбоми одягу західноукраїнських областей та пам'яток архітектури, що мають національне художнє, документальне та практичне значення.
Разом зі своєю сестрою Ольгою - видатним майстром прикладного мистецтва - Олена Львівна створила чудову серію сучасних килимів, що зачаровують оригінальною, виразною композицією, почуттям кольорів та декоративністю. Автором проектів була Олена Львівна, а її сестра творчо виконувала їх у матеріалі.

Олені Кульчицькій було майже сімдесят, коли вона захопилася працею в Музеї етнографії та художнього промислу, виконала безліч зарисовок народної кераміки, вишивки та тканини, зробила опис про народне малювання на склі.

700-річчя Львова (1956) художниця відзначила циклом офортів із зображенням дорогоцінних пам'яток архітектури стародавнього міста-красеня і ліногравюрним триптихом, в якому постають монументальні образи князів Ярослава, Романа й Данила.
Вже хворою (1960 р.) вона виконала гравюру на лінолеумі "Сніг у горах", що збереглася, на жаль, лише в єдиному примірнику. На ній зображений сумний, засипаний снігом карпатський пейзаж із самотньою колибою посередині. Ця гравюра, як останній спалах, завершує довгий і плодотворний шлях яскравого творчого горіння видатного митця, - славної дочки українського народу, для якого вона жила, творила і котрому своїм заповітом, складеним ще за життя, подарувала всю свою мистецьку спадщину. 4 тисячі одиниць збереження розмістились у Львівському музеї українського мистецтва (тепер Національний музей). Чимало творів художниці стали окрасою приватних колекцій.
О.Л.Кульчицька-педагог упродовж 1945-1951 рр. очолювала кафедру оформлення книги у Поліграфічному інституті у Львові. Була однією із засновниць львівської графічної школи й разом з Ю.Кратохвилею-Відимською, Л.Левицьким, С.Гебус-Баранецькою, С.Караффа-Корбут збагачувала її традиції.

Джерело: storinka-m.kiev.ua

Офіційна сторінка ГО "Майдан Січеслав-Дніпро" у Фейсбуці! Приєднуйтесь!

Опубликовано Громадська організація "Майдан Січеслав-Дніпро" 9 июня 2017 г.
 
 

Сподобалася стаття? Підпишіться на RSS.

Стаття прочитана 112 раз(ів).
 
Ще з цієї рубрики:
Тут ви можете написати коментар до запису "15 вересня 1877 року народилася Олена Кульчицька"

* Текст коментаря
* Обов'язкові поля для заповнення

Архіви
Наші партнери
ГО «Нове бачення»

ГО «Сила Майбутнього»

ГО «Екодніпро Стандарт»

ГО «Суспільство проти свавілля»,

ГО «Характерник» м. Павлоград

Читати нас
Контакти
e-mail:

maidan-sicheslav@i.ua

т.: +380687755502