2 березня 1876 року народився Мирон Кордуба

Мирон Кордуба

український вчений, публіцист, історик, письменник, громадсько-політичний діяч.

Народився 2 березня 1876 року в Габсбурзькій монархії і прожив у цій державі до свого 42 року життя. Він і його дружина Євгенія (з Цегельських) зростали в родинах греко-католицьких священиків, які протягом тривалого часу були хранителями української національної ідеї, традицій, способу життя. Ці традиції вони передавали і всім навколишнім, і передусім своїм дітям. Рідний брат дружини Кордуби Лонгін Цегельський був видатним політиком і державним діячем того часу. Близькі родинні стосунки були з родиною Білинських.

1894 року відбувається знайомство з Михайлом Грушевським, яке перейшло у тривалу творчу дружбу і співпрацю. Про це свідчать понад 100 листів, які збереглися в родині. Ця епістолярна спадщина заслуговує на увагу, на вивчення, на публікації, яка може нам розповісти дуже багато цікавого.

У житті історика можна виділити кілька періодів: віденський, чернівецький, варшавський, холмський, львівський. Кожен із них цікавий по-своєму, адже Мирон Кордуба був надзвичайно стійкою, творчою, принциповою особистістю.

Відзначимо, що Мирон Кордуба починав, як і Михайло Грушевський, з літераторства. В альманасі, присвяченому 30-річчю студентського товариства «Січ» у Відні, Мирон Кордуба опублікував новели «Туман», «Справедливість», «Милосердіє». На цьому його проби пера закінчилися, і він зробив свій життєвий вибір на користь науки. Допоміг у цьому, знову ж таки, професор Львівського університету Михайло Грушевський.

Упродовж усього життя Мирон Кордуба цікавився політикою. Задля цього у 1897 – 1898 роках у Відні прослухав курс політичної історії. Брав активну участь у громадському житті віденських українців, зокрема був активним членом товариства «Січ». У Відні Кордуба захистив дисертацію, однак матеріальні умови життя змусили його відмовитися від амбітних наукових планів і взятися за рутинну викладацьку роботу в гімназіях. З 1900 року Мирон Кордуба працює в Чернівцях. Там він спілкується з Ольгою Кобилянською, Лесею Українкою, Осипом Маковеєм, Романом Смаль-Стоцьким та багатьма іншими українськими політиками, культурними діячами, науковцями.

До початку Першої світової війни Мирон Кордуба публікує близько 80 політичних і публіцистичних статей, які розповідають про ситуацію на Буковині та стосуються різних боків життя українського суспільства й історії України.

З 1903 року Кордуба стає дійсним членом НТШ, а загалом на Буковині він працював близько 20 років, брав участь у відродженні українського руху.

1918 року став членом крайового комітету Української Національної Ради і делегатом від Буковини в Києві. Із проголошенням УНР і ЗУНР Кордуба працює як дипломат на незалежну Україну. На Буковині, на жаль, національне відродження, як і на Закарпатті, зазнало невдачі. Звідти румуни депортували українських діячів, насамперед тих, які походили з Галичини. Кордуба спочатку перебирається до Станіславова, а згодом і до Львова. Навіть будучи гімназіальним професором, Мирон Кордуба ніколи не купався в статках. Як науковець він дуже багато бував поза домом, їздив у відрядження до Києва, Відня, у роки Світової війни працював у таборах військовополонених, брав участь у дипломатичних місіях. Сім’я мала троє дітей, дружина була відірвана від родичів і свояків, які жили в Галичині й відчували матеріальні труднощі аж до переїзду Кордуби до Варшави, де йому запропонували кафедру в університеті.

Загалом варшавський, а згодом і львівський період життя Кордуби пов’язані з Науковим товариством імені Тараса Шевченка, а львівський – також із Таємним університетом, де він очолив кафедру історії і став деканом філософського факультету. До складу Сенату Українського університету входили Щурат, Панчишин, Кордуба, Раковський, Крип’якевич, Куровець, Музика. Вахнянин та багато інших видатних галичан. У цей період Мирон Кордуба продовжує підтримувати контакти з Грушевським, який на той час (1924 рік) повернувся в радянську Україну, і на пропозицію Грушевського Кордубу обрали членом археологічної комісії, а згодом дійним членом історичної секції. У жовтні 1927 року він відвідав Київ і залишив цікаві спогади про цей візит у післяреволюційну вже радянську Україну.

1928 року його запросили на посаду професора східноєвропейської історії Варшавського університету. Варшавський період, який тривав 11 років, був особливо плідним з наукового погляду. Кордуба був надзвичайно авторитетним і шанованим фахівцем. Відомо, що лекції Кордуби слухав навіть Єжи Гедройц, який у своїх спогадах зазначив, що саме вони зацікавили його проблемами України.

У 1920-1930-ті роки Кордуба був членом економіко-технічного відділу Інституту громадознавства, історико-філологічного товариства у Празі, Польського товариства прихильників історії та багатьох інших.

1940 року Кордуба був змушений покинути Варшаву й переїхати до Холма, де продовжив працю в українській гімназії. Загалом майже півстоліття вчений віддав освіті, викладацькій діяльності. І скрізь, хоч де працював, мав славу ерудованого, висококваліфікованого, вимогливого як до вихованців, так і до себе педагога. 1941 року він переїжджає до Львова. Тут він працює в українській гімназії, а потім перекладає в «Народній торговлі». Однак він принципово не брав участі в організаціях, які були лояльними до окупантів. Після того, як німці залишили Галичину, відновив діяльність у Львівському університеті й інституції Академії наук, від 1944 року Кордуба працює в цих установах та встигає зазнати на собі всіх так би мовити принад тоталітарного радянського режиму. Починається цькування Грушевського і його школи. І вже згаданий виступ у Львівському університеті, де він, попри шипіння і гул в аудиторії, встиг прочитати лекцію «Грушевський як дослідник княжої доби в історії України». Цю лекцію Кордубі вдалося пережити не довго, бо 1947 року він помер. Однак враження від цього сміливого й абсолютно безкомпромісного виступу сивочолого професора з кафедри радянського Львівського університету запам’ятали всі присутні.

Мирон Кордуба був істориком із яскраво вираженою державницькою позицією. Він залишив нам понад 500 праць, виданих у Львові, Чернівцях, Києві, Відні, Парижі, Берліні, Кракові, Варшаві. Усі вони потребують докладнішого вивчення, а сама постать – гідного пошанування.

Джерело: www.vgolos.com.ua

Офіційна сторінка ГО "Майдан Січеслав-Дніпро" у Фейсбуці! Приєднуйтесь!

Опубликовано Громадська організація "Майдан Січеслав-Дніпро" 9 июня 2017 г.
 
 

Сподобалася стаття? Підпишіться на RSS.

Стаття прочитана 148 раз(ів).
 
Ще з цієї рубрики:
Тут ви можете написати коментар до запису "2 березня 1876 року народився Мирон Кордуба"

* Текст коментаря
* Обов'язкові поля для заповнення

Архіви
Наші партнери
ГО «Нове бачення»

ГО «Сила Майбутнього»

ГО «Екодніпро Стандарт»

ГО «Суспільство проти свавілля»,

ГО «Характерник» м. Павлоград

Читати нас
Контакти
e-mail:

maidan-sicheslav@i.ua

т.: +380687755502