2 березня 1876 року народився Мирон Кордуба

Мирон Кордуба

український вчений, публіцист, історик, письменник, громадсько-політичний діяч.

Народився 2 березня 1876 року в Габсбурзькій монархії і прожив у цій державі до свого 42 року життя. Він і його дружина Євгенія (з Цегельських) зростали в родинах греко-католицьких священиків, які протягом тривалого часу були хранителями української національної ідеї, традицій, способу життя. Ці традиції вони передавали і всім навколишнім, і передусім своїм дітям. Рідний брат дружини Кордуби Лонгін Цегельський був видатним політиком і державним діячем того часу. Близькі родинні стосунки були з родиною Білинських.

1894 року відбувається знайомство з Михайлом Грушевським, яке перейшло у тривалу творчу дружбу і співпрацю. Про це свідчать понад 100 листів, які збереглися в родині. Ця епістолярна спадщина заслуговує на увагу, на вивчення, на публікації, яка може нам розповісти дуже багато цікавого.

У житті історика можна виділити кілька періодів: віденський, чернівецький, варшавський, холмський, львівський. Кожен із них цікавий по-своєму, адже Мирон Кордуба був надзвичайно стійкою, творчою, принциповою особистістю.

Відзначимо, що Мирон Кордуба починав, як і Михайло Грушевський, з літераторства. В альманасі, присвяченому 30-річчю студентського товариства «Січ» у Відні, Мирон Кордуба опублікував новели «Туман», «Справедливість», «Милосердіє». На цьому його проби пера закінчилися, і він зробив свій життєвий вибір на користь науки. Допоміг у цьому, знову ж таки, професор Львівського університету Михайло Грушевський.

Упродовж усього життя Мирон Кордуба цікавився політикою. Задля цього у 1897 – 1898 роках у Відні прослухав курс політичної історії. Брав активну участь у громадському житті віденських українців, зокрема був активним членом товариства «Січ». У Відні Кордуба захистив дисертацію, однак матеріальні умови життя змусили його відмовитися від амбітних наукових планів і взятися за рутинну викладацьку роботу в гімназіях. З 1900 року Мирон Кордуба працює в Чернівцях. Там він спілкується з Ольгою Кобилянською, Лесею Українкою, Осипом Маковеєм, Романом Смаль-Стоцьким та багатьма іншими українськими політиками, культурними діячами, науковцями.

До початку Першої світової війни Мирон Кордуба публікує близько 80 політичних і публіцистичних статей, які розповідають про ситуацію на Буковині та стосуються різних боків життя українського суспільства й історії України.

З 1903 року Кордуба стає дійсним членом НТШ, а загалом на Буковині він працював близько 20 років, брав участь у відродженні українського руху.

1918 року став членом крайового комітету Української Національної Ради і делегатом від Буковини в Києві. Із проголошенням УНР і ЗУНР Кордуба працює як дипломат на незалежну Україну. На Буковині, на жаль, національне відродження, як і на Закарпатті, зазнало невдачі. Звідти румуни депортували українських діячів, насамперед тих, які походили з Галичини. Кордуба спочатку перебирається до Станіславова, а згодом і до Львова. Навіть будучи гімназіальним професором, Мирон Кордуба ніколи не купався в статках. Як науковець він дуже багато бував поза домом, їздив у відрядження до Києва, Відня, у роки Світової війни працював у таборах військовополонених, брав участь у дипломатичних місіях. Сім’я мала троє дітей, дружина була відірвана від родичів і свояків, які жили в Галичині й відчували матеріальні труднощі аж до переїзду Кордуби до Варшави, де йому запропонували кафедру в університеті.

Загалом варшавський, а згодом і львівський період життя Кордуби пов’язані з Науковим товариством імені Тараса Шевченка, а львівський – також із Таємним університетом, де він очолив кафедру історії і став деканом філософського факультету. До складу Сенату Українського університету входили Щурат, Панчишин, Кордуба, Раковський, Крип’якевич, Куровець, Музика. Вахнянин та багато інших видатних галичан. У цей період Мирон Кордуба продовжує підтримувати контакти з Грушевським, який на той час (1924 рік) повернувся в радянську Україну, і на пропозицію Грушевського Кордубу обрали членом археологічної комісії, а згодом дійним членом історичної секції. У жовтні 1927 року він відвідав Київ і залишив цікаві спогади про цей візит у післяреволюційну вже радянську Україну.

1928 року його запросили на посаду професора східноєвропейської історії Варшавського університету. Варшавський період, який тривав 11 років, був особливо плідним з наукового погляду. Кордуба був надзвичайно авторитетним і шанованим фахівцем. Відомо, що лекції Кордуби слухав навіть Єжи Гедройц, який у своїх спогадах зазначив, що саме вони зацікавили його проблемами України.

У 1920-1930-ті роки Кордуба був членом економіко-технічного відділу Інституту громадознавства, історико-філологічного товариства у Празі, Польського товариства прихильників історії та багатьох інших.

1940 року Кордуба був змушений покинути Варшаву й переїхати до Холма, де продовжив працю в українській гімназії. Загалом майже півстоліття вчений віддав освіті, викладацькій діяльності. І скрізь, хоч де працював, мав славу ерудованого, висококваліфікованого, вимогливого як до вихованців, так і до себе педагога. 1941 року він переїжджає до Львова. Тут він працює в українській гімназії, а потім перекладає в «Народній торговлі». Однак він принципово не брав участі в організаціях, які були лояльними до окупантів. Після того, як німці залишили Галичину, відновив діяльність у Львівському університеті й інституції Академії наук, від 1944 року Кордуба працює в цих установах та встигає зазнати на собі всіх так би мовити принад тоталітарного радянського режиму. Починається цькування Грушевського і його школи. І вже згаданий виступ у Львівському університеті, де він, попри шипіння і гул в аудиторії, встиг прочитати лекцію «Грушевський як дослідник княжої доби в історії України». Цю лекцію Кордубі вдалося пережити не довго, бо 1947 року він помер. Однак враження від цього сміливого й абсолютно безкомпромісного виступу сивочолого професора з кафедри радянського Львівського університету запам’ятали всі присутні.

Мирон Кордуба був істориком із яскраво вираженою державницькою позицією. Він залишив нам понад 500 праць, виданих у Львові, Чернівцях, Києві, Відні, Парижі, Берліні, Кракові, Варшаві. Усі вони потребують докладнішого вивчення, а сама постать – гідного пошанування.

Джерело: www.vgolos.com.ua

Офіційна сторінка ГО "Майдан Січеслав-Дніпро" у Фейсбуці! Приєднуйтесь!

Опубликовано Громадська організація "Майдан Січеслав-Дніпро" 9 июня 2017 г.
 
 

Сподобалася стаття? Підпишіться на RSS.

Стаття прочитана 156 раз(ів).
 
Ще з цієї рубрики:
Тут ви можете написати коментар до запису "2 березня 1876 року народився Мирон Кордуба"

Увійти, щоб залишити відгук.

Архіви
Наші партнери
ГО «Нове бачення»

ГО «Сила Майбутнього»

ГО «Екодніпро Стандарт»

ГО «Суспільство проти свавілля»,

ГО «Характерник» м. Павлоград

Читати нас
Контакти
e-mail:

maidan-sicheslav@i.ua

т.: +380687755502