2 серпня 1888 народився Костянтин Степанович Буревій.

Буревій Кость Степанович

13874753_1764183510490522_111407880_n2 серпня 1888 народився видатний український поет, драматург, революціонер Костянтин Степанович Буревій (Кость Степанович Буревiй, псевдоніми – Едвард Стріха, Кость Соколовський, Варвара Жукова, Нахтенборенг, 1888-1934), театрознавець і літературний критик, член Установчих зборів (член бюро есерівської фракції) та Центральної Ради. Учасник літературної дискусії 1925-1928 і автор брошури «Європа чи Росія – про шляхи розвитку сучасної літератури». Жертва сталінських репресій («Розстріляне відродження»).

«Кость Буревій – людина трьох різних життів, – написав про нього у своїй книзі «Розстріляне Відродження» Юрій Лавріненко. -– Перше життя було типовим життям «всеросійського» професіонального революціонера-підпільника, активного діяча, а потім і члена ЦК найстаршої і свого часу найсильнішої російської партії соціалістів-революціонерів (1903–1922). Це життя дало Буревію 68 царських і одну більшовицьку російську тюрму, три заслання на Північ і в Сибір та втечі з них, досмертну туберкульозу і десятки операцій кістки. Єдиною компенсацією за це мучеництво було звільнення Буревія від опію «всеросійської одности» шляху до свободи народів-рабів Росії – під керівництвом... тієї ж Росії. Друге життя (1923–1934) — це життя видатного діяча Розстріляного відродження. Воно дало йому нові злидні і переслідування, але повернуло йому його Україну, дало найвищу втіху будувати, творити непроминальні вартості. Третє життя Костя Буревія — це життя міфічного Едварда Стріхи, що народився 1927 року, але не вмер і досі, бо (про це свідчить також славіст та історик літератури Дмитро Чижевський) записало Буревія до невеличкої в історії світової літератури групи найліпших майстрів пародії і літературної містифікації. Друге і третє життя можна розглядати як одно, що тривало лише десять літ і що коштувало йому розстрілу, коли він мав лише 46 років і почав семимильними кроками наздоганяти втрачений час».

Кость Буревій народився в селі Великі Меженки на Вороніжчині в українській родині (Східна Слобожанщина). Неодноразово піддавався арештам і висилкам. Після другої посилання навчався на Вищих комерційних курсах у Петербурзі, працюючи в напівлегальної газеті «Думка». Був активним діячем обох революцій – 1905 і 1917 років. З 1910-му у складі Воронезького губернського комітету партії. За приналежність до есерів і участь в погромах поміщицьких садиб заарештовувався і висилався в Пермську (1907) і Олонецькую (1911) губернії.

У липні 1914 року втретє арештований за видання в Петербурзі есерівської газети «Жива думка праці», в серпні висланий на 3 роки на Єнісей, звідти Буревій втік за допомогою Григорія Петровського. З 1914 "пораженец", одним з перших серед есерів виступив з протестом проти війни. У вересні 1915 втік із заслання. З 1916 – член редколегії журналу "Запити Життя" (Воронеж). У 1916 арештований в Петрограді і висланий в Туруханський край.

Учасник Лютневої революції 1917 року у Воронежі. У квітні 1-м Воронезьким губернським селянським з'їздом введений з групою делегатів у Воронезький Рада РСД (з утворенням у ньому Хрест секції, беззмінний її голова). У Раді виступав прихильником "постійного єднання селян з робітниками і солдатами" ("Воронезький Телеграф", 1917, 25 липня). Член редколегії органу губернського комітету газети "Соціаліст-революціонер" (згодом "Голос Труда") і редактор газети "Известия". У червні-серпні 1917 – голова Президії Виконкому Воронезького Ради.

Обрано членом Установчих Зборів, працював в "іногородньої комісії" фракції есерів. Депутат Всеросійських Установчих зборів, з грудня 1917 член ЦК СР (партії соціалістів-революціонерів). Активно боровся проти більшовицької диктатури, був членом української Центральної ради і членом Комуча – першого антибільшовицького всеросійського уряду Росії, організованого 8 червня 1918 в Самарі членами Установчих зборів, не визнали його розгін. учасник Уфимського наради, З'їзду депутатів УС. Був заарештований колчаківцями в Єкатеринбурзі, звільнений на вимогу чехів, перебував у підпіллі. Після колчаківського перевороту розійшовся з офіційним курсом партії і в січні 1919 увійшов до складу так зв. "Уфімській делегації", яка уклала угоду з радянською владою; на 9 раді партії, у зв'язку з прийняттям резолюції Чернова про відновлення збройної боротьби з радянською владою, – вийшов з ЦК. У лютому амністований ВЦИКом Рад.

Після арештів органами ЧК в 1922–1923 рр. припинив активну політичну діяльність, працював за с.-г. кооперації і кустарної промисловості. 24 лютого 1922 Президією ГПУ був включений в список есерів, яким у зв'язку з організацією процесу у справі ПСР було пред'явлено звинувачення в антирадянській діяльності. 24.02.1922 заарештований ВЧК в Москві за звинуваченням в антирадянській діяльності, 04.05.1922 звільнений під підписку про невиїзд. Пізніше 27.05.1922 судовою колегією Верховного трибуналу при ВЦВК справу було припинено у зв'язку з амністією. На судовому процесі ПСР проходив свідком захисту. У цей період він закінчує книгу «Колчаковщина», «Поэт белого знамени» (збірник поезії), «Распад». Деякий час письменник працює редактором-економістом в «Сельхозсоюзе», звідки виходить на пенсію по інвалідності від туберкульозу кісток.

Родину (дружину Клавдію і дочку Оксану) утримує тільки літературними гонорарами. У 1925 році в«Червоному шляху» з'являється уривок із його роману «Хами», а також нариси про життя чисельної української колонії в Москві, про Український клуб, про пов'язану з «Березолем» Українську театральну студію (в ній Кость Степанович викладав історію театру), про видавництво «Село і місто», в організації якого Буревій відіграв провідну роль. К. Буревій веде боротьбу за те, щоб уряд РРФСР узяв на бюджет культурні установи української меншини в Москві, як то зробив уряд України для російської меншини. 1925 року, далекий від справжнього розуміння українського питання, К. Буревій втрутився в літературну дискусію, написавши книжку «Європа чи Росія», де виступив опонентом Хвильового, закидаючи останньому ідеалізацію Європи і недооцінку вартостей російської художньої літератури. Ця праця викликала рішучий протест Миколи Хвильового (див. його памфлет «Апологети писаризму»).

У 1932-33 роках письменник  намагається знайти роботу в Україні, але не може. Час від часу під псевдонімами «Варвара Жукова» або «Нахтенборенг» йому вдається надрукувати якісь дрібні статті, а в шухлядах нагромаджуються нові праці про театр та драматургію, без надії на публікацію лежать «Мертві петлі. Тюремні мемуари». Тиск влади та злидні стають аж надто відчутними, і у вересні 1934 року Буревій залишає родину в Харкові та їде до Москви шукати заробітку і порятунку від арешту. В жовтні родина отримала від нього листа, а далі — мовчанка, перервана урядовим повідомленням, поміщеним у більшості радянських газет за 11 грудня про арешт української групи «терористів-білогвардійців».

Серед цих 28 осіб, поруч з К. Буревієм, було згадано прізвища Олекси Влизька (поет і прозаїк, 1908-1934), Григорія Косинки (новеліст і перекладач, 1899-1934), Дмитра Фальківського (поет, прозаїк, перекладач, сценарист, 1898-1934) та інших. 13-15 грудня 1934 року виїзною сесією Військової колегії Верховного суду СРСР у Києві за звинуваченнями «в організації підготовки терористичних актів проти працівників радянської влади» К. Буревія було засуджено до розстрілу. «Не дивно, що в епоху посилення сталінського терору, доля Буревія не могла не скластися трагічно, – приходить до висновку Ігор Роздобудько. – До тюремних ґратів Буревію було не звикати ще з царських часів. Під час процесу він тримався мужньо. Як розповідають очевидці, після оголошення вироку Буревій вигукнув на всю судову залу: «Слава Україні! Смерть катам!». Це були його останні слова, що залишилися у згадку нащадкам. Він помер як герой, що не кожний може. Не забуваймо ж про нього!»

Похований у братській могилі на Лук'янівському кладовищі. У 1949 році його сім'я емігрувала до США, де дочка Оксана Буревій-Яценко видала окремою збіркою частину врятованої спадщини батька.

Джерело:  incognita.day.kiev.ua

Офіційна сторінка ГО "Майдан Січеслав-Дніпро" у Фейсбуці! Приєднуйтесь!

Опубликовано Громадська організація "Майдан Січеслав-Дніпро" 9 июня 2017 г.
 
 

Сподобалася стаття? Підпишіться на RSS.

Стаття прочитана 105 раз(ів).
 
Ще з цієї рубрики:
Тут ви можете написати коментар до запису "2 серпня 1888 народився Костянтин Степанович Буревій."

* Текст коментаря
* Обов'язкові поля для заповнення

Архіви
Наші партнери
ГО «Нове бачення»

ГО «Сила Майбутнього»

ГО «Екодніпро Стандарт»

ГО «Суспільство проти свавілля»,

ГО «Характерник» м. Павлоград

Читати нас
Контакти
e-mail:

maidan-sicheslav@i.ua

т.: +380687755502