2 серпня 1888 народився Костянтин Степанович Буревій.

Буревій Кость Степанович

13874753_1764183510490522_111407880_n2 серпня 1888 народився видатний український поет, драматург, революціонер Костянтин Степанович Буревій (Кость Степанович Буревiй, псевдоніми – Едвард Стріха, Кость Соколовський, Варвара Жукова, Нахтенборенг, 1888-1934), театрознавець і літературний критик, член Установчих зборів (член бюро есерівської фракції) та Центральної Ради. Учасник літературної дискусії 1925-1928 і автор брошури «Європа чи Росія – про шляхи розвитку сучасної літератури». Жертва сталінських репресій («Розстріляне відродження»).

«Кость Буревій – людина трьох різних життів, – написав про нього у своїй книзі «Розстріляне Відродження» Юрій Лавріненко. -– Перше життя було типовим життям «всеросійського» професіонального революціонера-підпільника, активного діяча, а потім і члена ЦК найстаршої і свого часу найсильнішої російської партії соціалістів-революціонерів (1903–1922). Це життя дало Буревію 68 царських і одну більшовицьку російську тюрму, три заслання на Північ і в Сибір та втечі з них, досмертну туберкульозу і десятки операцій кістки. Єдиною компенсацією за це мучеництво було звільнення Буревія від опію «всеросійської одности» шляху до свободи народів-рабів Росії – під керівництвом... тієї ж Росії. Друге життя (1923–1934) — це життя видатного діяча Розстріляного відродження. Воно дало йому нові злидні і переслідування, але повернуло йому його Україну, дало найвищу втіху будувати, творити непроминальні вартості. Третє життя Костя Буревія — це життя міфічного Едварда Стріхи, що народився 1927 року, але не вмер і досі, бо (про це свідчить також славіст та історик літератури Дмитро Чижевський) записало Буревія до невеличкої в історії світової літератури групи найліпших майстрів пародії і літературної містифікації. Друге і третє життя можна розглядати як одно, що тривало лише десять літ і що коштувало йому розстрілу, коли він мав лише 46 років і почав семимильними кроками наздоганяти втрачений час».

Кость Буревій народився в селі Великі Меженки на Вороніжчині в українській родині (Східна Слобожанщина). Неодноразово піддавався арештам і висилкам. Після другої посилання навчався на Вищих комерційних курсах у Петербурзі, працюючи в напівлегальної газеті «Думка». Був активним діячем обох революцій – 1905 і 1917 років. З 1910-му у складі Воронезького губернського комітету партії. За приналежність до есерів і участь в погромах поміщицьких садиб заарештовувався і висилався в Пермську (1907) і Олонецькую (1911) губернії.

У липні 1914 року втретє арештований за видання в Петербурзі есерівської газети «Жива думка праці», в серпні висланий на 3 роки на Єнісей, звідти Буревій втік за допомогою Григорія Петровського. З 1914 "пораженец", одним з перших серед есерів виступив з протестом проти війни. У вересні 1915 втік із заслання. З 1916 – член редколегії журналу "Запити Життя" (Воронеж). У 1916 арештований в Петрограді і висланий в Туруханський край.

Учасник Лютневої революції 1917 року у Воронежі. У квітні 1-м Воронезьким губернським селянським з'їздом введений з групою делегатів у Воронезький Рада РСД (з утворенням у ньому Хрест секції, беззмінний її голова). У Раді виступав прихильником "постійного єднання селян з робітниками і солдатами" ("Воронезький Телеграф", 1917, 25 липня). Член редколегії органу губернського комітету газети "Соціаліст-революціонер" (згодом "Голос Труда") і редактор газети "Известия". У червні-серпні 1917 – голова Президії Виконкому Воронезького Ради.

Обрано членом Установчих Зборів, працював в "іногородньої комісії" фракції есерів. Депутат Всеросійських Установчих зборів, з грудня 1917 член ЦК СР (партії соціалістів-революціонерів). Активно боровся проти більшовицької диктатури, був членом української Центральної ради і членом Комуча – першого антибільшовицького всеросійського уряду Росії, організованого 8 червня 1918 в Самарі членами Установчих зборів, не визнали його розгін. учасник Уфимського наради, З'їзду депутатів УС. Був заарештований колчаківцями в Єкатеринбурзі, звільнений на вимогу чехів, перебував у підпіллі. Після колчаківського перевороту розійшовся з офіційним курсом партії і в січні 1919 увійшов до складу так зв. "Уфімській делегації", яка уклала угоду з радянською владою; на 9 раді партії, у зв'язку з прийняттям резолюції Чернова про відновлення збройної боротьби з радянською владою, – вийшов з ЦК. У лютому амністований ВЦИКом Рад.

Після арештів органами ЧК в 1922–1923 рр. припинив активну політичну діяльність, працював за с.-г. кооперації і кустарної промисловості. 24 лютого 1922 Президією ГПУ був включений в список есерів, яким у зв'язку з організацією процесу у справі ПСР було пред'явлено звинувачення в антирадянській діяльності. 24.02.1922 заарештований ВЧК в Москві за звинуваченням в антирадянській діяльності, 04.05.1922 звільнений під підписку про невиїзд. Пізніше 27.05.1922 судовою колегією Верховного трибуналу при ВЦВК справу було припинено у зв'язку з амністією. На судовому процесі ПСР проходив свідком захисту. У цей період він закінчує книгу «Колчаковщина», «Поэт белого знамени» (збірник поезії), «Распад». Деякий час письменник працює редактором-економістом в «Сельхозсоюзе», звідки виходить на пенсію по інвалідності від туберкульозу кісток.

Родину (дружину Клавдію і дочку Оксану) утримує тільки літературними гонорарами. У 1925 році в«Червоному шляху» з'являється уривок із його роману «Хами», а також нариси про життя чисельної української колонії в Москві, про Український клуб, про пов'язану з «Березолем» Українську театральну студію (в ній Кость Степанович викладав історію театру), про видавництво «Село і місто», в організації якого Буревій відіграв провідну роль. К. Буревій веде боротьбу за те, щоб уряд РРФСР узяв на бюджет культурні установи української меншини в Москві, як то зробив уряд України для російської меншини. 1925 року, далекий від справжнього розуміння українського питання, К. Буревій втрутився в літературну дискусію, написавши книжку «Європа чи Росія», де виступив опонентом Хвильового, закидаючи останньому ідеалізацію Європи і недооцінку вартостей російської художньої літератури. Ця праця викликала рішучий протест Миколи Хвильового (див. його памфлет «Апологети писаризму»).

У 1932-33 роках письменник  намагається знайти роботу в Україні, але не може. Час від часу під псевдонімами «Варвара Жукова» або «Нахтенборенг» йому вдається надрукувати якісь дрібні статті, а в шухлядах нагромаджуються нові праці про театр та драматургію, без надії на публікацію лежать «Мертві петлі. Тюремні мемуари». Тиск влади та злидні стають аж надто відчутними, і у вересні 1934 року Буревій залишає родину в Харкові та їде до Москви шукати заробітку і порятунку від арешту. В жовтні родина отримала від нього листа, а далі — мовчанка, перервана урядовим повідомленням, поміщеним у більшості радянських газет за 11 грудня про арешт української групи «терористів-білогвардійців».

Серед цих 28 осіб, поруч з К. Буревієм, було згадано прізвища Олекси Влизька (поет і прозаїк, 1908-1934), Григорія Косинки (новеліст і перекладач, 1899-1934), Дмитра Фальківського (поет, прозаїк, перекладач, сценарист, 1898-1934) та інших. 13-15 грудня 1934 року виїзною сесією Військової колегії Верховного суду СРСР у Києві за звинуваченнями «в організації підготовки терористичних актів проти працівників радянської влади» К. Буревія було засуджено до розстрілу. «Не дивно, що в епоху посилення сталінського терору, доля Буревія не могла не скластися трагічно, – приходить до висновку Ігор Роздобудько. – До тюремних ґратів Буревію було не звикати ще з царських часів. Під час процесу він тримався мужньо. Як розповідають очевидці, після оголошення вироку Буревій вигукнув на всю судову залу: «Слава Україні! Смерть катам!». Це були його останні слова, що залишилися у згадку нащадкам. Він помер як герой, що не кожний може. Не забуваймо ж про нього!»

Похований у братській могилі на Лук'янівському кладовищі. У 1949 році його сім'я емігрувала до США, де дочка Оксана Буревій-Яценко видала окремою збіркою частину врятованої спадщини батька.

Джерело:  incognita.day.kiev.ua

Офіційна сторінка ГО "Майдан Січеслав-Дніпро" у Фейсбуці! Приєднуйтесь!

Опубликовано Громадська організація "Майдан Січеслав-Дніпро" 9 июня 2017 г.
 
 

Сподобалася стаття? Підпишіться на RSS.

Стаття прочитана 240 раз(ів).
 
Ще з цієї рубрики:
Тут ви можете написати коментар до запису "2 серпня 1888 народився Костянтин Степанович Буревій."

Увійти, щоб залишити відгук.

Архіви
Наші партнери
ГО «Нове бачення»

ГО «Сила Майбутнього»

ГО «Екодніпро Стандарт»

ГО «Суспільство проти свавілля»,

ГО «Характерник» м. Павлоград

Читати нас
Контакти
e-mail:

maidan-sicheslav@i.ua

т.: +380992161366