2 жовтня 1865 р. народився Денис Січинський

Денис Січинський

композитор і хоровий диригент, перший професор музики у Галичині, музично-громадський діяч, педагог

538ed54f7d596

classicalmusic.uol.ua

Січинський був першим в Галичині, хто відважився вибрати музику своєю спеціальністю, але через важкі життєві обставини не зміг завершити свою освіту.

Денис Січинський народився 2 жовтня 1865 р. в селі Клювинцях Гусятинського (колишнього Копичинецького) району Тернопільської області. Його батько, Володимир, за професією вчитель, працював тоді як управитель місцевого панського маєтку. Осиротівши ще в дитинстві, Денис Січинський зміг закінчити Тернопільську гімназію тільки у 1887 році. В цей час (1879-87 рр.) привернув увагу своїм музичним талантом і його навчали теорії музики та грі на фортепіано безкоштовно. Найбільшу роль у становленні майбутнього композитора мав В. Вшелячинський, піаніст і органіст, опісля професор Львівської консерваторії.

Від того часу життя Д. Січинського було постійним пошуком заробітку. До 1888 р. він працював як дрібний урядовець в намісництві у Львові, як вчитель музики, зокрема, гри на цитрі в Коломиї, як учасник мандрівного вокального квартету. Від 1886 р. почав писати твори для хору, голосу з фортепіано, цитри, фортепіано. У 1888-90 рр. був студентом юридичного і теологічного факультетів Львівського університету. Вирішивши остаточно обрати музику своєю професією, він вступив до львівської (польської) консерваторії, але фактично у 1890-92 рр. навчався приватно гармонії і контрапункту у проф. Карла Мікулі, учня Шопена.

Рівночасно провадив активну музично-громадську роботу: диригував хорами, увійшов до складу першого правління "Бояна" у Львові. У 1892 р. за кантату "Дніпро реве" отримав І-у премію на конкурсі цього товариства. У 1893 р. Січинський організував товариства "Боян" в Коломиї і працював у ньому диригентом. Від кінця 1893 до 1895 рр. заробляв у Львові приватними лекціями, переписуванням нот, аранжуванням популярних творів, як також працею рахівника, або бухгалтера. Саме тоді Січинський познайомився з І. Франком, почав виступати як музичний критик. Пошуки заробітку приводять його у 1895 р. до Перемишля. Тут Січинський став головним організатором музичного життя як диригент "Бояна" і хорів в навколишніх селах. У 1896 р. був капельмейстером і вчителем музики у закладі для сиріт в Дроговижі біля Стрия.

Останні 10 років життя (1899-1909) працював з невеликими перервами у Станиславові. Тут був диригентом "Бояна" і вчителем фортепіано у новоствореній музичній школі, організував музичне видавництво, хори в кількох селах. Всі ці види діяльності були в основному громадською роботою, а для заробітку він аранжував чужі твори.

У 1907 р. отримав замовлення на оперу "Роксоляна" і протягом року писав її головно у Лапшині під Бережанами. Виснажений знедоленим життям і хворобою, Денис Січинський помер у Станиславові (від раку горла) 26 травня 1909 року. Його могила з пам'ятником М. Зорія знаходиться тепер у центральному сквері Івано-Франківська.

Найбільш цінним є внесок Січинського у вокальний жанр. Його звернення до хорової творчості у великій мірі зумовлене національною традицією, а також його практичною діяльністю. Почавши від хорових обробок народних пісень, композитор поступово переходить до написання таких оригінальних творів, як "Лічу в неволі" на слова Т. Шевченка і цілої низки хорових мініатюр, переважно на тексти цього ж поета та І. Франка.

Крім хорових, у Січинського є обробки народних пісень для голосу з фортепіано. У 1904 році в Ляйпціґу були видані дві збірки обробок народних пісень для фортепіано, які він написав протягом двох тижнів на замовлення. Це "152 українські народні і патріотичні пісні" і така ж збірка для дитячих голосів. І хоч обробки композитора є елементарно прості, видання такої першої народнопісенної збірки (яка, до речі, відкривається гімном "Ще не вмерла Україна") мало велике популяризаторське значення.

Жанр сольової пісні займає. поруч з хоровим, найважливіше місце у творчості Січинського. Саме в солоспівах знайшли своє найяскравіше втілення його талант лірика і романтичні риси стилю. Джерелом цього жанру в українській музиці є з одного боку народна, з другого - міська побутова пісня. Солоспіви Січинського, маючи всі згадані риси, виділяються незвичайною, гнучкою, невідривно пов'язаною з відтінками тексту, мелодикою.

Їх музична мова неповторно своєрідна. Більшість великих композиторів мріяли б про такий мелодичний дар. Неможливо не захопитись нескінченним політним розспівом "Бабиного літа" - одного з останніх солоспівів Січинського. Та початком у цьому жанрі було звернення Січинського до української історичної тематики. Ще у 1888 році виникла пісня "У гаю, гаю" на текст з "Гайдамаків" Шевченка. Композитор знайшов для його втілення просту, виразну мелодію широкого подиху, близьку до народної пісні.

Кожен солоспів Січинського творить неповторний, єдиний у своєму виразі образ, з індивідуально знайденою мелодикою і її розвитком. Вірш Франка "Як почуєш вночі край твойого вікна..." втілений у драматичному монолозі, в якому музика безупинно слідує за текстом у наскрізній формі. Душевне хвилювання, глибокий смуток і біль прибитої горем людини передаються гнучким речитативом, майже мовленням, аж до найвищого напруження, крику розпуки, нарешті, спаду і примирення.

Близьким був композиторові настрій вірша Лесі Українки "Не співайте мені сеї пісні". На його текст він написав ліричну мініатюру, яка захоплює простою і виразною мелодикою. Глибоким почуттям безнадійного суму і жалю пройнятий солоспів "Finale" ("Розжалобилася душа"). Написаний в останні роки життя, він є одним з кращих зразків вокальної лірики композитора.

У вокальних творах Січинського, хорових, і особливо у солоспівах, слід відзначити дві істотні риси: це відбиття у них найсуттєвіших рис як вдачі, так таланту автора, його напруженої, наболілої, неспокійної душі; і, з другого боку, це впровадження в цей жанр української музики розкриття психологічного змісту поезії, з цілою гамою виражальних відтінків.

Цілком інакшим є підхід композитора до театральної музики. Він, щоправда, збирався написати оперу за одноактною побутовою драмою І. Франка "Будка № 17№", але наміру цього не здійснив. Його театральна музика, що виникла на початку сторіччя, писалася до комедій: "Нахмарило", "Свекруха", "Заволока". Можливо, що це було викликане замовленням.

Подібному зовнішньому поштовху завдячує своє виникнення опера "Роксоляна". Але вона відбивала також національно-патріотичний рух, що посилився в той час в Галичині. Композитор, зрештою, потрактував цей сюжет як ліричну драму, створивши музику в притаманному йому стилі хорів і солоспівів. В основі сюжету опери лежить історія про українську дівчину-бранку Роксоляну, яка полонивши своєю вродою і шляхетністю турецького султана Сулеймана Великого, використала свій вплив на нього для полегшення долі українських невільників у Туреччині.

Своїми талановитими творами композитор збагатив музичне мистецтво. Кращі з них, пройняті чудовою мелодикою українських пісенних інтонацій, задушевні і романтичні піднесені, заслуговують постійного місця в репертуарі, тому насамперед вимагають публікації.

Джерело: www.pisni.org.ua

Офіційна сторінка ГО "Майдан Січеслав-Дніпро" у Фейсбуці! Приєднуйтесь!

Опубликовано Громадська організація "Майдан Січеслав-Дніпро" 9 июня 2017 г.
 
 

Сподобалася стаття? Підпишіться на RSS.

Стаття прочитана 164 раз(ів).
 
Ще з цієї рубрики:
Тут ви можете написати коментар до запису "2 жовтня 1865 р. народився Денис Січинський"

Увійти, щоб залишити відгук.

Архіви
Наші партнери
ГО «Нове бачення»

ГО «Сила Майбутнього»

ГО «Екодніпро Стандарт»

ГО «Суспільство проти свавілля»,

ГО «Характерник» м. Павлоград

Читати нас
Контакти
e-mail:

maidan-sicheslav@i.ua

т.: +380992161366