20 квітня 1891 року народився Юрко Тютюнник.

 Юрко Тютюнник  

український військовий діяч, генерал-хорунжий армії УНР.

200px-Tjutjunnyk_1929Народився 20 квітня 1891 року в селі Будище Пединівської волості Звенигородського повіту Київської губернії у селянській родині колишніх кріпаків Йосипа і Марини. По материнській лінії був онуком сестри Тараса Шевченка Ярини. В сім'ї було 9 дітей, але дорослими стали 5 (чотири сини і дочка). Старші брати Юрка належали до партії соціалістів-революціонерів, відомої своїм терором проти імперського терору самодержавства.

Навчався у сільській школі, закінчив агрошколу в Умані.

Був одружений. Дружина Віра Андріївна. Мав двох доньок.

Військова діяльність
На військовій службі з 1913 року. Спочатку служив у 6-Сибірському полку в Владивостоці.

Перша світова війна
З 1914 року брав участь у Першій світової війни в чині унтер-офіцера.

В жовтні 1914 року був тяжко поранений в голову в боях під Лодзем. Після лікування на короткий час отримав відпустку, після чого потрапив в запасний полк в місті Кременчук, а звідти знову до 6-го Сибірського полку, який тоді бився біля озера Нароч.

Командування полку запропонувалю Юрію, який на той час читав багато військової літератури, навчатися в військовому училищі. Після двомісячної підготовки він був скерований до Києва, де успішно склав іспити до 1-ї Київської гімназії. Потім був посланий на Кавказ, де в другій половині 1915 року закінчив військову школу в місті Горі Тифліської губернії. Зі школи знову поїхав в 6-й Сибірський полк. Був знову ранений — в руку. Після лікування потрапив до Сімферополя в 32 запасний полк де прослужив до Лютневої революції.

Українська революція
Після утворення Української Центральної Ради взяв активну участь в українізації частин російської армії. У березні-квітні 1917 року організатор «Першого Сімферопільського полку імені Гетьмана Дорошенка».

В середині травня 1917 року в Крим прибув Олександр Керенський, який запропонував Юрію перехід в Штаб Одеського Воєнного Округу на високу посаду, але Тютюнник на той час не поділяв погляди Тимчасового Уряду і відмовився.

Робота серед українських мас не сподобалася сімферопольським меншовикам і вони послали донос на Тютюнника Керенському. Той видав наказ про переведення його в місто Катеринослав в 228 запасний полк. Але на той час Тютюнник вже був вибраний делегатом на Другий Всеукраїнський з'їзд, куди і виїхав, не зважаючи на заборону з'їзду Керенським. На всеукраїнському військовому з'їзді він був обраний членом Центральної Ради, залишився в Києві і почав працювати як член Українського Революційного центру, і залишаючись безпартійним, завжди підтримував найбільш радикальні течії у Центральній Раді. В цей час встановлюється його політичний світогляд. Він починає дивитися на Революцію в Україні як на Революцію національну.

Восени 1917 року організував у Звенигороді Кіш вільного козацтва, став його отаманом.

Після захоплення Києва більшовиками у лютому 1918 року розгорнув Звенигородський кіш до 20 тисяч повстанців. У запеклих боях розгромив збільшовичену 8-у армію, зайняв Бірзулу і Вапнярку, роззброїв частину 2-го російського корпусу, кінну бригаду, розгромив у Бобринську 8-тисячну групу Михайла Муравйова.

До травня 1918 року контролював великі території Київщини і Херсонщини. Влітку і восени повстанці під командуванням Тютюнника вели бої з німцями і гетьманцями.

У лютому 1919 року частини Тютюнника об'єдналися з загонами Матвія Григор'єва, утворивши могутню військову групу (23 тисяч багнетів і шабель, 52 гармати, 20 бронепоїздів). Командування повстанською армією перебрав на себе М. Григор'єв, начальником штабу став Тютюнник. Повстанці разом з Червоною армією повели бойові дії проти денікінців та військ Антанти, зайняли у березні 1919 року Херсон і Одесу.

У травні 1919 року, зрозумівши суть більшовицької політики в Україні, Тютюнник і Григор'єв повернули зброю проти більшовицької Росії. Після загибелі командувача армії у липні 1919 року Тютюнник на чолі частини Повстанської армії прибув до Жмеринки і приєднався до Армії УНР. Влітку 1919 року очолював групу в запеклих боях на більшовицькому фронті. Спільно із 3-ю Залізною, 2-ю Волинською дивізіями і 2-ю Галицькою бригадою частини під командуванням Тютюнника визволяли Житомир, а потім через Брацлав, Гайсин, Христинівку, Умань вийшли в район Шполи.

У кінці серпня 1919 року частини Тютюнника протистояли Південній групі Йона Якіра, а в жовтні-листопаді — денікінському корпусу генерала Якова Слащова.

З 6 грудня 1919 року — по 5 травня 1920 року Тютюнник брав участь у Першому зимовому поході як помічник генерала Михайла Омеляновича-Павленка на чолі Київської (Стрілецької) дивізії, з якою воював проти більшовиків до осені 1920 року.

Після інтернування українських частин у Польщі Тютюнник не склав зброї. Влітку і восени 1921 року підготував план Другого зимового походу на територію України з метою підняти антибільшовицьке повстання. Операція була проведена у листопаді 1921 року, однак закінчилася трагічно: групу розбили більшовицькі війська, 359 полонених козаків було розстріляно поблизу Базару на Житомирщині.

Останні роки життя
16 червня 1923 року після переправи через Дністер генерал-хорунжого Юрка Тютюнника заарештовано. Для широкої публіки повідомлено, що він здався добровільно. Уряд УСРР запропонував співпрацю, з чим генерал погодився. Поселився у Харкові. Спочатку викладав у Харківській школі червоних старшин і працював у ВУФКУ сценаристом (сценарій фільму «Звенигора», спільно з Майком Йогансеном і Олександром Довженком). У художньо-документальному фільмі «П. К. П.» («Пілсудський купив Петлюру») Юрій Тютюнник зіграв самого себе.

12 лютого 1929 року заарештований в Харкові і висланий до Москви. Смертний вирок поставила колегія ОГПУ 3 грудня 1929 року. Розстріляний 20 жовтня 1930 року.

Твори
Тютюнник автор низки спогадів (під псевдонімом Г. Юртик), друкованих у Літературно-науковому віснику і «Заграві»:

  • політико-військовий нарис «Зимовий похід 1919—1920 років»;
  • політико-військовий нарис «Коломия» 1923;
  • політико-військовий нарис «Революційна стихія», Львів 1923.
  • памфлет «З поляками проти Вкраїни», Харків 1924;

Співавтор сценарію фільму О.Довженка «Звенигора» (1927). Грав себе у ряді українських фільмів («П. К. П.», у першому варіанті «Звенигори» тощо).

Джерело: Вікіпедія

Офіційна сторінка ГО "Майдан Січеслав-Дніпро" у Фейсбуці! Приєднуйтесь!

Опубликовано Громадська організація "Майдан Січеслав-Дніпро" 9 июня 2017 г.
 
 

Сподобалася стаття? Підпишіться на RSS.

Стаття прочитана 237 раз(ів).
 
Ще з цієї рубрики:
Тут ви можете написати коментар до запису "20 квітня 1891 року народився Юрко Тютюнник."

* Текст коментаря
* Обов'язкові поля для заповнення

Архіви
Наші партнери
ГО «Нове бачення»

ГО «Сила Майбутнього»

ГО «Екодніпро Стандарт»

ГО «Суспільство проти свавілля»,

ГО «Характерник» м. Павлоград

Читати нас
Контакти
e-mail:

maidan-sicheslav@i.ua

т.: +380687755502