24 жовтня 1867 р. народився Біляшівський Микола.

Біляшівський Микола Федотович

український археолог, етнограф, мистецтвознавець, музейний діяч. Один із засновників та дійсний член Української Академії Наук. В 1902-1923 роках - організатор і директор Київського міського художньо-промислового і наукового музею (тепер Національний художній музей України).

BilyashivskiyБіляшівський Микола Федотович народився 24 жовтня 1867 р. в м. Умань Київської губернії в сім'ї вчителя Уманського повітового духовного училища. Середню освіту здобув у Києві — в 1885 р. закінчив одну з київських гімназій. У 1887—1891 pp. навчався на юридичному факультеті Університету св. Володимира у Києві. Одночасно був вільним слухачем історико-філологічного факультету, де на становлення його як історика і археолога великий вплив справив В. Б. Антонович. У 1891 р. М. Біляшівський склав випускні іспити в Новоросійському університеті в Одесі і отримав місце "кандидата на судові посади". Пропрацювавши у судовому відомстві півроку, він покинув службу і поринув в археологію і первісну культуру, інтерес до яких відчував ще із студентських років.

Восени 1892 р. Микола Біляшівський виїхав до Москви, де поєднував службу в Архіві Міністерства юстиції під керівництвом відомого історика права, археолога та архівіста Д. Я. Самоквасова з вільним відвідуванням природничого факультету Московського університету, де слухав лекції з остеології та геології і співробітничав з відомим фахівцем з проблем антропології Д. М. Анучіним.

Під час перебування в Москві М. Біляшівський познайомився з управителем Варшавської казенної палати І. Рудченком, відомим українським фольклористом та літературним критиком, і на його пропозицію зголосився очолити архів цієї установи і так званий Архів колишнього фінансового управління Царства Польського. Основу фондів цього архіву складали документи XVI— XVIII ст. з архіву Коронного Скарбу Речі Посполитої. Серед них чималий відсоток становили документи із соціально-економічної історії українських земель, що входили до складу польської держави.

М. Біляшівський, який мав хист і смак до історичних досліджень, був захоплений документальними скарбами підпорядкованого йому архіву і не міг обмежуватись лише виконанням своїх службових обов'язків. Прагнучи донести історичні відомості до української громадськості, він почав виступати з публікаціями джерел у часописах "Киевская старина" та "Записки НТШ", робив повідомлення про документи архіву на X археологічному з'їзді у Ризі, підтримував тісні контакти з Науковим товариством у Львові, співробітничав з М. Грушевським у підготовці до друку перших томів люстраційних описів королівщин в Україні в історичній серії "Джерела до історії України-Руси".

М. Біляшівський виношував широкі творчі плани щодо заснування архівного видання. Планував укласти фундаментальний покажчик підпорядкованого йому архіву, здійснити за сприяння Київської комісії розгляд давніх актів, видати друком значні масиви історичних документів про королівські маєтності на Волині та Поділлі в XVII ст., проте у зв'язку з фінансовими проблемами та низкою різних обставин його археографічні наміри не мали реального втілення.

Під тиском обставин М. Біляшівський покинув службу у Варшаві і повернувся до Києва у 1998 р. Невдовзі після повернення він розпочав активну роботу щодо організації Київського музею старожитностей та мистецтв. Загалом коло наукових інтересів Миколи Федотовича було досить широким, але головними напрямами його діяльності залишались археологія і музейна справа. Він проводив археологічні розкопки на Княжій Горі поблизу Києва, на Волині, досліджував пам'ятки трипільської культури в с. Борисівка на Київщині. Він започаткував і незмінно редагував науково-популярний часопис "Археологическая летопись Южной России", що виходив як додаток до журналу "Киевская старина" у 1899—1901 pp., а згодом як самостійне видання у 1903—1905 pp.

М. Біляшівський був організатором, а потім директором з 1902 по 1923 р. Київського художньо-промислового та наукового музею (до 1904 р. Київський музей старожитностей та мистецтв), колекції якого стали основою фондів Історичного музею України та Музею українського образотворчого мистецтва.

М. Біляшівський був визнаним авторитетом у різних колах суспільства. Він багато і активно співпрацював з українськими меценатами Терещенками та Ханенками. Беззаперечний його авторитет у політичних колах, про що свідчать висування його до складу І Державної Думи від Демократично-радикальної партії у 1906 р. та членство в Українському Клюбі. Незмінний член багатьох громадських комітетів, зокрема дійсний член Об'єднаного Комітету зі спорудження пам'ятника Т. Г. Шевченку. Царський уряд також залучав М. Біляшівського до виконання відповідальних завдань. Під час Першої світової війни він був уповноваженим від Російської Академії наук для охорони пам'яток культури в Галичині та Буковині. При Українській Центральній Раді — голова Центрального комітету охорони пам'яток старовини й мистецтва в Україні. За Радянської влади вчений незмінно (до 1923 р.) очолює створений ним музей. Веде активну та плідну роботу щодо розвитку музейної справи в Україні та у структурах Академії наук, дійсним членом якої він був з 1919 р. Автор численних наукових публікацій.

Микола Федотович Біляшівський пішов з життя 21 квітня 1926 р. в Києві, похований у Каневі на Черкащині.

Джерело: ebk.net.ua

Офіційна сторінка ГО "Майдан Січеслав-Дніпро" у Фейсбуці! Приєднуйтесь!

Опубликовано Громадська організація "Майдан Січеслав-Дніпро" 9 июня 2017 г.
 
 

Сподобалася стаття? Підпишіться на RSS.

Стаття прочитана 158 раз(ів).
 
Ще з цієї рубрики:
Тут ви можете написати коментар до запису "24 жовтня 1867 р. народився Біляшівський Микола."

* Текст коментаря
* Обов'язкові поля для заповнення

Архіви
Наші партнери
ГО «Нове бачення»

ГО «Сила Майбутнього»

ГО «Екодніпро Стандарт»

ГО «Суспільство проти свавілля»,

ГО «Характерник» м. Павлоград

Читати нас
Контакти
e-mail:

maidan-sicheslav@i.ua

т.: +380687755502