30.07.1861р. — в газеті «Dziennik Literacki» вперше надруковано латинкою вірш Тараса Шевченка «Полякам».

53Тема Т. Шевченко і польська культура — невичерпна. Незважаючи на величезну літературу з цього питання, яка громадиться у нас і в Польщі десь уже з середини 40-х років минулого сторіччя, ми ще дуже далекі від її всебічного вивчення, ідеться не про постаті, а про кардинальні питання взаємин двох великих слов’янських народів у добу становлення й розвитку їхніх національних культур і пізніше — аж до наших днів. До того ж про зв’язки різних загалом моделей культур, різних за рівнем розвитку і світовим резонансом.

Хоча на час появи Т. Шевченка обидва народи терпіли не лише соціальний, але й національний гніт, польська культура, незважаючи на втрату державності (країною) у 1794 році, продовжувала свій розвиток, зберігала традиції безперервності й стадіальності (Ренесанс, Реформація, Бароко, Просвітництво, Романтизм), тоді ж як українська, через об’єктивні суспільно-політичні умови, цієї послідовної й розвиненої стадіальності не мала. Вона змушена була розвиватися в прискореному темпі, надолужуючи втрачений час, утверджуючись на далеких і близьких традиціях. Серед цих традицій не останнє місце посідали духовні цінності, створені українцями за часів як польсько-шляхетського поневолення, так і в пізніші епохи, коли обидва народи входили до складу царської Росії. Звідси бере початок звернення перших українських будителів до історії взаємин із Польщею і Росією. Однак лише традиції ще не вирішували майбутнього культури. Вона перебувала у безпосередніх зв’язках із сучасним життям, у реагуванні на вимоги часу. І той, хто об’єктивним ходом подій ставав на чолі українського національного відродження, мав володіти здатністю синтезу минулого й сучасного, щоб виробити чітку суспільну й культурну програму, яка б пережила віки. Модель нової народної культури, отже, формувалася на основі «свого» й «чужого». І чим глибше враховувався світовий досвід, тим більше оригінальних й самобутніх явищ давала людству відроджувана укра- їнська культура. Із слов’янських літератур Шевченко, в першу чергу, спирався на досвід російський, польський, чеський і сербський, особливо на два перші, чий вплив на окремих етапах культурного розвитку українців був значним. Щодо взаємин із 52 Київські полоністичні студії. Том XXІV польською історією, культурою, суспільством, то геніальна прозорливість Т. Шевченка полягала в тому, що він рано збагнув існування двох Польщ і сміливо пішов назустріч бунтарській, революційній…

Таким чином, проблема Шевченко і польська культура передбачає розгляд цілого ряду питань, які непорушно пов’язані між собою: польська історія, громадська думка, література, мистецтво і філософія у формуванні особистості поета; Шевченко і сучасний йому польський національно-визвольний рух (20-х — поч. 60-х років XIX століття); роль польського романтизму у визріванні поетичних поглядів і поетичної творчості автора «Кобзаря»; вплив Шевченка на польський визвольний рух і польську культуру; Шевченко в польських перекладах і критиці XIX–XX століть; боротьба навколо Шевченка в польській літературі.

Тарас Шевченко стає відомим у колах польської інтелігенції Петербурга, Вільна і Варшави приблизно у той самий час, що і в російських, — наприкінці 30-х — на по- чатку 40-х років — як талановитий учень К. Брюллова з незвичайною біографією, а з виходом «Кобзаря» (1840) і як поет рідкісного обдаровання. Паралельно з російською пресою, яка то підтримувала українського поета, то критикувала його, ним зацікавилася польська преса, здебільшого пов’язана із діяльністю прогресивного крила літе- раторів, які групувалися навколо видань «Rocznik Literacki» (1843–1846) і «Pamiętnik Naukovo-Literacki» (1848–1850), що редагував P. Подберезький (перше виходило у Пе- тербурзі, друге — у Вільні), альманаху «Gwiazda» (1846–1849), заснованого З. Фішем у Петербурзі, а потім, з 1847 року, продовженого у Києві Ю. Юркевичем; альманаху «Niezabudka» Я. Барщевського (Петербург, 1840–1845), а також офіційного органу — газети «Tygodnik Petersburski», до якої вищезгадані видання ставились досить кри- тично [. В середовище цих літераторів Шевченка, напевно, ввели польські друзі по Академії — брати Р. і К. Жуковські й А. Жамет, які ілюстрували «Rocznik Literacki» і альманах «Niezabudka» (з 1843 року наш поет стає передплатником «Rocznika...»). Це літературні діячі, а серед них, поряд із Р. Подберезьким, були І. Крашевський, М. Грабовський, Е. Желіговський, Т. Лада-Заблоцький та інші, котрі репрезентували польський літературний рух в Росії… Польські письменники, публіцисти, видаючи альманахи і збірники, найбільш радикальна їх частина, налагоджуючи зв’язки з революційною польською еміграцією, з російською і українською патріотично настроєною молоддю, після першого повстання поволі збиралися з силами.

У паперах польського побратима щоразу натрапляємо на ім’я Т. Шевченка, про якого серед емігрантів постійно йде мова. Упродовж 1859–1861 років Богдан Залеський зустрічається з трьома друзями Шевченка, які могли йому найбільше розповісти про українського поета, — Бр. Залесь- ким, Е. Желіговським, С. Сераковським. Від них, напевно, одержав «Кобзар» видання 1860 року. В його «Щоденнику» знаходимо надзвичайно теплий запис про Шевченка. Це відгук захопленої людини, яка, однак, не погоджується з поглядами українського поета, бо той «палає ненавистю до поляків і прославляє різню в Умані». «Та поезія, — читаємо запис від 12 червня 1861 року, — наповнила моє серце невимовною насолодою. Нічого не значить те, що недбало обходиться з ними, бо був то останній поет з селян-кріпаків, яким польська шляхта далася взнаки. В моїй душі так яскраво постала Україна. Причому, він — незвичайний талант в складанні поем і сердечних виливах натхнення»�*. Найбільшим виявом пошани Богдана Залеського до Шевченка був його вірш «Тарасова могила», написаний 1861 року, але надрукований дещо пізніше — у книжці «Oratorium Wieszcze», що вийшла 1866 року в Парижі. Шанобливо схиляючи голову перед свіжою могилою і не полишаючи своїх ілюзій щодо України, поет закликав до згоди український і польський народи:

Під Каневом виросла свіжа могила.

До неї, не баченої ні разу,

Здаля я схиляю чоло посивіле, —

Преславна могила Тараса. …

З могили тепер до братів провіщай

Про вічний з поляками мир. (Переклад В. Струтинського)

Деякі сучасні польські дослідники (зокрема М. Якубець) визнають, що на остан-ніх творах Богдана Залеського помітний вплив ямбів і взагалі ритмів Шевченка. Таким чином, при взаємній пошані й взаємовпливах обидва поети залишалися на своїх ідеологічних позиціях. Шевченко, звертаючись до сучасності, дивився в далечінь, Богдан Залеський був обернений до минулого. Еміграція позбавила Залеського можливості розібратися в сучасному, він помилявся і в оцінці історичних подій.

Зв’язки Шевченка з польською прогресивною громадськістю не припинялися і на засланні, і «на волі» — спочатку в Москві та Петербурзі, а згодом і на Україні. Не вичерпалася і «польська тема» у його творчості. Навпаки, з роками вона інтенсифікувалася, досягнувши в поезії «Полякам» («Ще як були ми козаками») свого апогею.

З віршем «Полякам» П. О. Куліш знайомився ще в рукопису. В його листі до поета десь на початку 20-х чисел листопада 1858 р. читаємо: «Учора я сказав Вам дещо про стихи, да й злякавсь, щоб Ви не прийняли того за вхибу своєму достоїнству поетичному. Коли б хто інший написав Ваше слово до ляхів, то, може, високо я поставив би його — так як Ви «Казаночок» (йдеться про поезію Я. Щоголева «Гречкосій», в якій є рядки: «Вітер віє-повіває, казаночок простигає». — Ред.). Но ви самі поставили таку високу міру в печатних і непечатних Ваших віршах, що й найплохший критик зуміє вказати, що нижче її, тої міри. Може, я помиляюсь, як дитина, судячи про Ваші вірші, да лучче ж Вам знать, що дітська моя думка од Вас не замкнута, ніж не знать, що справді в чоловіка на думці!» (Листи до Тараса Шевченка).

Вперше вірш «Полякам»надруковано за автографом у листі до М. О. Максимовича в газеті «Dziennik Literacki» (1861. — 30 липня).

У виданні «Поезії Тараса Шевченка» (Львів, 1867), де твір вперше введено до збірки, назва інша: «Ляхам. Бр. Залеському». У виданні: Кобзарь Тараса Шевченка» / Коштом Д. Е. Кожанчикова. — СПб., 1867. — С. 367 вірш надруковано  «Більшою книжкою», але без останніх восьми рядків (можливо, з огляду на цензуру).

Списки вірша поширювалися з довільними назвами: з рукописними вставками у примірнику «Кобзаря» 1860, що належав Л. Г. Лопатинському .

З перших днів перебування в Орській фортеці Шевченко близько зійшовся з польськими засланцями. Очевидно, часті зустрічі і розмови з ними навіяли задум написати поезію «Полякам».

...А унії не чуть було... — Йдеться про об’єднання православної церкви України й Білорусі з католицькою церквою, проголошене на Брестському церковному соборі 1596 р. верхівкою українського й білоруського духовенства та світських феодалів, зв’язаних з польськими магнатами.

Ксьондзи — католицькі священики. Шевченко вважав їх головними винуватцями розбрату між українським і польським народами.

«Te Deum» — католицький гімн «Тебе, Боже, хвалим», створений у XV ст.

Вот цей вірш повністю…

ПОЛЯКАМ

Ще як були ми козаками,

А унії не чуть було,

Отам-то весело жилось!

Братались з вольними ляхами,

Пишались вольними степами,

В садах кохалися, цвіли,

Неначе лілії, дівчата.

Пишалася синами мати,

Синами вольними... Росли,

Росли сини і веселили

Старії скорбнії літа...

Аж поки іменем Христа

Прийшли ксьондзи і запалили

Наш тихий рай. І розлили

Широке море сльоз і крові,

А сирот іменем Христовим

Замордували, розп’яли...

Поникли голови козачі,

Неначе стоптана трава,

Украйна плаче, стогне-плаче!

За головою голова

Додолу пада. Кат лютує,

А ксьондз скаженим язиком

Кричить: «Te Deum! Алілуя!..»

Отак-то, ляше, друже, брате!

Неситії ксьондзи, магнати

Нас порізнили, розвели,

А ми б і досі так жили.

Подай же руку козакові

І серце чистеє подай!

І знову іменем Христовим

Ми оновим наш тихий рай.

Джерело: philology.knu.ua

Офіційна сторінка ГО "Майдан Січеслав-Дніпро" у Фейсбуці! Приєднуйтесь!

Опубликовано Громадська організація "Майдан Січеслав-Дніпро" 9 июня 2017 г.
 
 

Сподобалася стаття? Підпишіться на RSS.

Стаття прочитана 329 раз(ів).
 
Ще з цієї рубрики:
Тут ви можете написати коментар до запису "30.07.1861р. — в газеті «Dziennik Literacki» вперше надруковано латинкою вірш Тараса Шевченка «Полякам»."

* Текст коментаря
* Обов'язкові поля для заповнення

Архіви
Наші партнери
ГО «Нове бачення»

ГО «Сила Майбутнього»

ГО «Екодніпро Стандарт»

ГО «Суспільство проти свавілля»,

ГО «Характерник» м. Павлоград

Читати нас
Контакти
e-mail:

maidan-sicheslav@i.ua

т.: +380687755502