31 травня 1948 р. народилась Світлана Алексієвич

09f8671996Світлана Олександрівна Алексієвич народилася в українському місті Івано-Франківськ (Станіслав) 31 травня 1948 року. Сім’я Алексієвич інтернаціональна. Батько народився в Білорусії, мама в Україні. Після демобілізації глава сім’ї перевіз рідних в Білорусь, в Гомельську область. Там Світлана Алексієвич у 1965 році закінчила школу і вступила в університет, вибравши факультет журналістики.

У 1972 році майбутня письменниця закінчила БГУ. Трудова біографія Світлани Алексієвич почалася з роботи у школі. Спочатку вона працювала вихователем у школі-інтернаті, потім викладала учням історію і німецька мова в Мозирському районі. Письменство давно вабило Алексієвич, і вона влаштувалася кореспондентом в районну газету «Прип’ятська правда». Потім перейшла в іншу газету – «Маяк комунізму» в одному з райцентрів Брестської області.

З 1973-го по 1976-ий роки Світлана Алексієвич працювала в обласній «Сільській газеті». У 1976-му їй запропонували місце керівника відділу нарису і публіцистики в журналі «Неман». Там Алексієвич працювала до 1984 року. У 1983-му її прийняли до спілки письменників СРСР.

З початку 2000-их Світлана Алексієвич жила за кордоном. Спочатку в Італії, потім у Франції та Німеччині. Останні 2 роки письменниця знову проживає в Білорусії.

Книги

Світлана Олександрівна Олексійович каже, що на кожну книгу йшло від 4 до 7 років її життя. У період написання вона зустрічалася і розмовляла з сотнями людей, свідків подій, про які розповідається в її творах. Ці люди, як правило, мали за спиною дуже складну долю: вони пройшли сталінські табори, революції, воювали на різних війнах або вижили в Чорнобильській катастрофі.

Перша книга, якої починається творча біографія Світлани Алексієвич, «У війни – не жіноче обличчя». Це книга про жінок, які воювали на фронті під час Великої Вітчизняної війни. Вони були снайперами, летчицами, танкістами, подпольщицами. Їх бачення і сприйняття війни було зовсім іншим, ніж у чоловіків. Вони більш важко переживали чужі смерті, кров, вбивства. А по закінченні війни у жінок-ветеранів розпочався другий фронт: їм потрібно було адаптуватися до мирного життя, забути про жахи війни і знову стати жінками: носити сукні, туфлі на підборах, народжувати дітей.

Книга «У війни – не жіноче обличчя» не видавалася 2 роки, пролежавши у видавництві. Алексієвич звинуватили у перекручуванні героїчного образу радянських жінок, у пацифизме і надмірному натуралізмі. Твір побачив світ лише в роки перебудови і було надруковано в декількох «товстих» журналах.

Складною виявилася і доля наступних творів. Друга книга називалася «Останні свідки». Вона складалася з 100 розповідей дітей про жахи війни. Тут ще більше натуралізму і страшних подробиць, побачених очима дітей від 7 до 12 років.

У третьому творі Світлана Алексієвич повідала про злочини Афганської війни. Книга «Цинкові хлопчики» була надрукована в 1989 році. Її вихід супроводжувався хвилею негативних рецензій і критики. А ще – судовим розглядом, зупиненим лише після того, коли на захист опального літератора встали західні правозахисники та громадськість.

Війна займає в творах Світлани Алексієвич центральне місце. Сама письменниця пояснює це тим, що вся радянська історія пов’язана з війною і просякнута нею. Вона стверджує, що всі герої і більшість ідеалів радянської людини – військові.

Четверта книга, названа «Зачаровані смертю», вийшла в 1993 році і викликала неоднозначні відгуки. Це твір про самогубства, зареєстрованих в перші 5 років після зникнення СРСР. У ній автор намагається зрозуміти причини і «чарівність» смерті, яка забирає життя сотень і тисяч людей – простих комуністів, маршалів, поетів, чиновників, покінчили життя шляхом самогубства після розвалу гігантської імперії. Як стверджує сама Алексієвич, це роздуми про те, як країна виходила з-під наркозу минулого життя і «гіпнозу великого Обману».

П’яте твір під назвою «Чорнобильська молитва» про світ і життя після чорнобильської катастрофи. Світлана Олександрівна стверджує, що після аварії на ЧАЕС не тільки змінився генний код і формулу крові населення великої країни, але і зник під водою весь соціалістичний материк.

Через усі книги Алексієвич червоною ниткою проходить розвінчання комуністичної ідеї або, як стверджує письменниця, «великої і страшної Утопії – комунізму, ідея якого не вмерла остаточно не тільки в Росії, але і у всьому світі».

В наш час Світлана Олександрівна Олексійович працює над новою книгою під назвою «Чарівний олень вічної полювання». Це твір про кохання, але знову під специфічним кутом зору Олексійович.

Нобелівська премія-2015

Світлана Алексієвич – претендентка на Нобелівську премію в категорії «Література» з 2013 року. Але тоді премію вручили канадської письменниці Еліс Манро. У 2014-му її отримав французький письменник Патрік Модіано.

У 2015-му Алексієвич знову потрапила в число кандидатів, які крім премії можуть стати володарем грошового винагороди в 8 мільйонів крон ($953000). Крім неї розглядалися кандидатури японського письменника Харукі Муракамі, кенійського Нгуи Ва Тхионго, норвезького Юн Фоссе і американця Філіпа Рота.

8 жовтня в Стокгольмі Нобелівська премія була вручена Світлана Алексієвич. Звістка про присудження премії білоруської письменниці була зустрінута неоднозначно як в Росії, так і в Білорусії. Багато говорять про політичному виборі претендента. Алексієвич – затята антисоветчица, відома своєю критикою внутрішньої і зовнішньої політики президентів Володимира Путіна і Олександра Лукашенка. Багато хто звинувачує письменницю у спекулятивно-тенденційною журналістиці і антиросійської позиції.

Особисте життя

Особисте життя Світлани Алексієвич – таємниця за сімома замками. Про неї письменниця не говорить нічого. Відомо, що Світлана Олександрівна виховує племінницю – дочка своєї передчасно померлої сестри.

Бібліографія

  • У війни не жіноче обличчя
  • Останні свідки
  • Цинкові хлопчики
  • Зачаровані смертю
  • Чорнобильська молитва
  • Останні свідки. Соло для дитячого голосу
  • Час секонд хенд

 

Джерело: poradi.com.ua

Офіційна сторінка ГО "Майдан Січеслав-Дніпро" у Фейсбуці! Приєднуйтесь!

Опубликовано Громадська організація "Майдан Січеслав-Дніпро" 9 июня 2017 г.
 
 

Сподобалася стаття? Підпишіться на RSS.

Стаття прочитана 72 раз(ів).
 
Ще з цієї рубрики:
Архіви
Наші партнери
ГО «Нове бачення»

ГО «Сила Майбутнього»

ГО «Екодніпро Стандарт»

ГО «Суспільство проти свавілля»,

ГО «Характерник» м. Павлоград

Читати нас
Контакти
e-mail:

maidan-sicheslav@i.ua

т.: +380687755502