5 січня 1880 народився Василь Верховинець (Костів)

Василь Миколайович Верховинець (справжнє прізвище Костів)

український композитор, диригент і хореограф, перший теоретик українського народного танцю.

a1212asd-12-ww.d3f644086fffdc57d9564e6039f5d89854765 січня 1880 народився перший теоретик українського народного танцю Василь Миколайович Верховинець (справжнє прізвище Костів; 1880-1938), український композитор, диригент, балетмейстер, хореограф, музикознавець і етнограф. Автор багатьох музикознавчих праць, викладач хорових дисциплін, теорії музики та гармонії, хоровий диригент, співак, хормейстер і хореограф, музичний і громадський діяч. Постановник першого українського балету «Пан Каньовський» М. Вериківського, танцювальних сцен у «Наталці Полтавці» М. Лисенка. Синтезував народний танець з технікою класичної європейської хореографії. Жертва сталінського терору.

Автор першого українського посібника з хореографії "Теорія українського народного танку" (1919), етнографічного запису "Весілля в с. Шпиченці" (1912), збірника дитячих ігор з піснями "Весняночка", а також пісень, хорів, романсів, обробок народних пісень. Він докорінно змінив розвиток української танцю, розробивши метод розшифровки танцю на папері, записував традиційні танці з численних сіл тощо. Він також був засновником сучасного тричастинного гопака.

Василь Верховинець народився в с. Мізунь (нині Старий Мізунь Івано-Франківської області) в родині селянина-бідняка. 1899 року Василь Миколайович закінчує учительську семінарію в Самборі з дипломом «Городського народного вчителя» і починає педагогічну діяльність на посаді викладача співів у народних школах, де виявляє себе як неабиякий хормейстер і актор. Василь Миколайович мав непоганий, поставлений голос — лірично-драматичний тенор. Навчався у Краківській консерваторії, брав приватні уроки в О. Мишуги, закінчив Музично-драматичну школу ім. М. Лисенка у Києві. Його практична, виконавська і теоретична діяльність розгорталася під знаком естетичного осмислення прадавніх пластів культури українського народу, народного характеру і психології.

Працював у театрі товариства "Руська бесіда" у Львові (1899-1906). У 1906 році Микола Карпович Садовський організовує театр і запрошує для роботи у ньому як визначних майстрів старшого покоління, так і аматорів, серед яких був і В. М. Верховинець, якому доводиться переїхати з Галичини до Києва, хоча до 1924 був австро-угорським підданим. Псевдонім Верховинець Василь Костів одержав від Садовського. 1907 до трупи Садовського серед інших акторів було запрошено Євдокiю Долю (1885-1988, народилася в Полтаві в сім’ї диригента) - майбутню дружину Верховинця, прекрасну актрису, що виконувала ролі травестів.

У театрі Садовського Верховинець працює над створенням сценічних образів. Киян чарували його тенор і майстерна гра в ролях Петра («Наталка Полтавка» М. Лисенка), Андрія («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського), Левка («Майська ніч» М. Лисенка), Йонтека («Галька» Монюшка), Вашека («Продана наречена» Б. Сметани), Андрія («Катерина» М. Аркаса). Робота в театрi Садовського (1906-1919) дала змогу також виявити великий iнтерес Василя i до етнографiчних та фольклористичних пошукiв. Пiд час численних гастролей по Українi молодий хормейстер глибоко вивчає побут i творчiсть українського народу. Його захоплення дає можливiсть зiбрати багатий етнографiчний матерiал, який стає базою всiєї теоретичної i практичної дiяльностi митця. Він багато часу досліджував українські народні танці, проводив етнографічні дослідження, записував традиційні танці та танцювальні кроки в українських селах, ним записані танці «Роман» і «Гопак», «Василиха», «Шевчик», «Рибка».

Для дальшого розвитку національної хореографії Верховинець пише книгу «Теорія українського народного танцю» (1919). Це було перше в Україні ґрунтовне дослідження характеру і принципу побудови української народної хореографії, дослідження, яке мало на меті створення на народній основі національного фахового балету. «Теорія українського народного танцю» витримала 5 перевидань. У 1923 р. публікується ще одна праця В. М. Верховинця — збірка дитячих ігор з піснями «Весняночка», в якій викладається методологія роботи з дітьми.

У 1919-1920 роках Василь Верховинець викладав у Музично-драматичному інституті ім. М. В. Лисенка. У 1920–1932 рр. керував кафедрою мистецтвознавства Полтавського інституту народної освіти, хоровою студією ім. Стеценка при Музичному товаристві ім. Леонтовича (Київ), 1927–1928 рр. — був керівником хору Харківського драматичного театру. 1930 року Харківський оперний театр здійснив постановку першого українського балетного спектаклю «Пан Каньовський» (муз. М. Вериківського та Ю. Ткаченка). У цьому ж році Василь Миколайович у Полтаві створює «Жінхоранс» - жіночий колектив театралізованого співу. Ансамбль подавав пісню, супроводжуючи її ритмічними рухами, що відтворюють певний образ, підказаний змістом твору. Це був новий оригінальний жанр театралізованої пісні, який базувався на традиції українських пісень-діалогів, ігрових пісень, танців.

Український танцівник і хореограф Павло Вірський писав: «Здобутки створеного ним вокально-хореографічного ансамблю „Жінхоранс“ - це наша класика, це яскрава сторінка в історії української хореографії. Кращі традиції „Жінхорансу“ свято шанують усі танцювальні колективи України, в цих традиціях, зокрема, виховується і Державний заслужений ансамбль танцю Української РСР».
У 1933–1934 рр. на Одеській кіностудії український скульптор i кінорежисер Іван Кавалерідзе працював над картиною «Коліївщина», сюди було запрошено і Василя Миколайовича Верховинця, який керував хором, що знімався у цьому кінофільмі. Одночасно він також брав участь у зйомках фільму і як актор.

«Пам’ятайте, що за нашою чудовою піснею перше слово належить нашому народному танцю. Коли ми полюбимо сестру – пісню, то полюбимо і її брата – танець», - писав Верховинець.

У 1927 і 1932 рр. його двічі заарештовували у Полтаві по звинуваченню у приналежності до СВУ, але за відсутністю доказів він був звільнений. СВУ, «Спiлка визволення України» була неіснуюча антирадянська організація, вигадана ОДПУ СРСР для судового процесу з дискредитації української наукової інтелігенції. З СВУ часів Першої світової війни ця організація ніяких зв'язків не мала — чекісти просто використовували стару назву.

23 грудня 1937 року його знову заарештували. Верховинець звинувачувався у злочинах, як активний учасник контрреволюційної націоналістичної організації. Після нещадних багатогодинних допитів Верховинець визнає себе винним і стверджує, що у 1919 р. в Полтаві брав безпосередню участь в організації повстанського виступу проти Радянської влади. Слідчі не зупинялися ні перед чим, щоб довести неіснуючу вину допитуваного. Наголошувалось на тому, що Верховинець займався активною боротьбою проти Радянської влади протягом 20 років її існування. Василя Верховинця звинувачували у шпигунській діяльності на користь Польщі, у тому, що він нібито протягом 1928–1930 рр. відновив повстанську організацію у Полтаві і одночасно встановив зв'язок з активістами націоналістичної організації в Харкові. Серед інших репресованих у тій же справі були академік і віце-президент Української Академії Наук Сергій Єфремов, історики Михайло Слабченко, Йосип Гермайзе i Валентин Отамановський, член Української Центральної Ради Зіновій Моргуліс і інші найбільші діячі української науки і культури. У 1938 році був арештований. Виїзна сесія Військової колегії Верховного Суду СРСР 10 квітня 1938 р. в місті Києві приговорила В. М. Верховинця до розстрілу. Вирок приведений у виконання у Києві 11 квітня 1938 р.

Джерело: incognita.day.kiev.ua

Офіційна сторінка ГО "Майдан Січеслав-Дніпро" у Фейсбуці! Приєднуйтесь!

Опубликовано Громадська організація "Майдан Січеслав-Дніпро" 9 июня 2017 г.
 
 

Сподобалася стаття? Підпишіться на RSS.

Стаття прочитана 170 раз(ів).
 
Ще з цієї рубрики:
Тут ви можете написати коментар до запису "5 січня 1880 народився Василь Верховинець (Костів)"

* Текст коментаря
* Обов'язкові поля для заповнення

Архіви
Наші партнери
ГО «Нове бачення»

ГО «Сила Майбутнього»

ГО «Екодніпро Стандарт»

ГО «Суспільство проти свавілля»,

ГО «Характерник» м. Павлоград

Читати нас
Контакти
e-mail:

maidan-sicheslav@i.ua

т.: +380687755502