5 вересня 1870 р. народився Володимир Сікевич

Сікевич Володимир Васильович

генерал-майор царської армії; з 1917 р. — український військовий діяч, генерал-хорунжий армії Української Народної Республіки (УНР), командир 3-го Гайдамацького полку.

Фото: uk.wikipedia.org

Фото: uk.wikipedia.org

Сікевич Володимир Васильович народився 5 вересня 1870 року, вірогідно в місті Київ.

Батько — барон Василь Меленійович Сікевич — був предводителем дворянства і головою мирових суддів м. Тараща (Київська обл.), володів маєтками в Москві та Санкт-Петербурзі. З 1888 р. Володимир Сікевич — на службі в армії. Першу військову освіту одержав у Володимирському київському кадетському корпусі, потім — у Київському піхотному юнкерському училищі (1890). Служив у 131-му Тираспольському піхотному полку командиром роти, помічником командира батальйону. У роки Першої світової війни — на Південно-Західному фронті, командир 6-го Ладозького піхотного полку, згодом — помічник командира 36-ї піхотної бригади. Нагороджений багатьма орденами і медалями, Георгіївською золотою зброєю.

В Українській армії — з листопада 1917 р. На початку 1918 р. — старшина створеного С. Петлюрою Гайдамацького Коша Слобідської України. Брав участь у боях за рідний Київ — з більшовицькими військами, очолюваними

М. Муравйовим. Навесні 1918 р. призначений командиром 3-го Гайдамацького полку, що входив до складу Запорізької дивізії, звільняв від більшовиків міста Лубни, Конотоп, Полтава, Харків та ін. У квітні 1918 р. очолив т. зв. Донецьку групу у складі трьох піхотних, артилерійського та інженерного полків, перед якою ставилось завдання звільнити Донбас. З середини квітня 1918 р. війська під його командуванням зайняли Барвінкове, звільнили Слов’янск, Бахмут, Миколаїв, Колпаков. У кінці квітня частина групи вийшла на кордон з Росією.

У період Гетьманату частини під командуванням генерала Сікевича охороняли західний кордон України.

На початку 1919 р. генерал Сікевич виїхав у Австрію, де вже як військовий аташе очолив репатріаційну комісію, одночасно формуючи з колишніх військовополонених підрозділи для армії УНР. У 1920 р. генерала В. Сікевича було відправлено першим послом УНР у Будапешт. Завдячуючи своїм особистісним якостям він зміг завоювати щиру дружбу президента Угорщини адмірала Хорті. Угорщина стала першою державою, яка офіційно визнала УНР. Слідом за Угорщиною незалежність України було визнано багатьма іншими державами. Після перемоги більшовиків, на адмірала Хорті «компетентними органами» здійснювався тиск з вимогою видати радянській владі генерала Сікевича. У 1924 р. сім’ї генерала Сікевича за допомогою президента Хорті вдалося залишити Угорщину і виїхати в Канаду.

Однак і в Канаді видатний політичний діяч генерал В. Сікевич очолив антибільшовицький рух. Його називали «українським левом» і «батьком отаманом». На зустрічі з королевою Єлизаветою і королем Георгом саме він представляв українське воїнство як організатор і керівник організації вояків УНР. Став за кордоном провідною фігурою в українському русі опору більшовикам, виступав по усьому світі з лекціями і промовами. На його ювілей з усього світу приїхало понад 2.5 тис. чоловік; йому були надіслані поздоровлення з більш ніж 35-ти країн.

Генерал об’єднав коло себе людей із різним світобаченням, але таких, котрі над усе бажали звільнити Україну від більшовиків.

Помер В. Сікевич у Торонто на 83-му році життя (незадовго до своєї смерті він повернувся зі своєї останньої поїздки по США). Усі, хто був присутній на церемонії прощання у центральному залі Торонто, могли побачити іменний хрест і орден св. Володимира та шаблю, прикрашену червоною стрічкою Симона Петлюри. Прощання тривало 6 днів, люди йшли безперервним потоком. Тисячі людей із різних країн приїхали віддати славетному генералові останню шану, усього — понад 3.5 тис. чоловік. Багатотисячна процесія нескінченними лавами йшла вулицями Торонто; журналисти тих років писали, что такого похорону Торонто ще не бачив. Похований на цвинтарі Prospect cermetery в Торонто.

Нагороди генерала Сікевича:

1. Іменний Хрест Симона Петлюри.

2. Пам’ятний Хрест УГА.

3. П’ять медалей за російсько-японську війну.

4. «Высочайший царский Рескрипт» (особиста грамота-подяка від царя за відмінне керівництво полком і проявлений героїзм).

5. Орден св. Станіслава 3-го і 2-го ступенів з мечами та бантами.

6. Орден св. Анни 3-го і 2-го ступенів з мечами та бантами.

11. Орден св. Анни 4-го ступеня і золота шабля с написом «За хоробрість».

12. Орден св. Володимира 4-го ступеня з мечами та бантом.

13. Орден св. Володимира 3-го ступеня з мечами.

Джерело: ukrainians-world.org.ua

Офіційна сторінка ГО "Майдан Січеслав-Дніпро" у Фейсбуці! Приєднуйтесь!

Опубликовано Громадська організація "Майдан Січеслав-Дніпро" 9 июня 2017 г.
 
 

Сподобалася стаття? Підпишіться на RSS.

Стаття прочитана 298 раз(ів).
 
Ще з цієї рубрики:
Тут ви можете написати коментар до запису "5 вересня 1870 р. народився Володимир Сікевич"

* Текст коментаря
* Обов'язкові поля для заповнення

Архіви
Наші партнери
ГО «Нове бачення»

ГО «Сила Майбутнього»

ГО «Екодніпро Стандарт»

ГО «Суспільство проти свавілля»,

ГО «Характерник» м. Павлоград

Читати нас
Контакти
e-mail:

maidan-sicheslav@i.ua

т.: +380687755502