9 серпня 1823 року народився Олександр Навроцький

Навроцький Олександр Олександрович

видатний громадський діяч, поет і перекладач. Він відіграв значну роль в історії українського визвольного руху і зробив вагомий внесок до розвитку українського письменства.

13936546_1766840903558116_1989524561_nНародився 9 серпня 1823 року в Золотоніському повіті на Полтавщині в поміщицькій сім’ї. З рідної Антипівки одвезли його спершу до повітового училища, а звідти — до Полтавської гімназії. Навчаючись в середині 40-х років у Київському університеті, юнак під впливом свого двоюрідного брата Микола Гулака став членом таємного Кирило-Мефодіївського товариства, познайомився з Т. Г. Шевченком і гаряче пропагував його твори.

Ранньої весни 1847 року Навроцький закінчив Київський університет і приїхав до Полтави шукати службу. Наприкінці березня він відвідав батьків у рідному селі, де й був взятий під варту ад’ютантом Полтавського генерал-губернатора поручиком Паліциним. З Полтави його негайно повезли прямо в Петербург.

Півроку Навроцький сидів у В’ятській тюрмі, потім його вислали в глухий Єлабузький повіт писарювати в земському суді. Після зняття в 1853 році поліційного нагляду він переїздить до Петербурга, а в 1858 році вирушив у довгу дорогу на Кавказ. Там — найдовше у Темір-Хан-Шурі та в Єревані — Навроцький прожив близько трьох десятиріч. В цей час там жив і Микола Ґулак.

На Кавказі Олександр Навроцький багато перекладав, вивчав літературу і фольклор кавказьких народів. Його приятель С. Єгіазаров робив для нього підрядники вірменських, татарських і курдських пісень. При цьому Навроцький просив, щоб вони були зроблені "як найлітературніше, з дотриманням всіх особливостей фрази і мови".

Після розгрому Кирило-Мефодіївського братства однодумці Тараса Шевченка Микола Гулак і Олександр Навроцький згодом опинилися на Кавказі. Вони вивчили тут грузинську мову і літературу і зацікавилися поемою Руставелі "Витязь у тигровій шкурі". Навроцький перший переклав цю поему на українську мову. "Ми з пошаною згадуємо сьогодні цей благородний порив, продиктований братньою солідарністю й почуттям захоплення поемою", — так писав Олесь Гончар. До цих слів доречно додати ще й слова Бажана, які влучно визначають суть безкорисливої праці Навроцького: "Ми, українці, пишаємося тим, що український переклад "Витязя..." був зроблений Навроцьким ще тоді, коли російські й польські літератори тільки ще бралися до роботи, а перекладачі на інші мови з’явилися значно пізніше".

Цим, одначе, не вичерпується перекладацтво Навроцького.

Він цікавився й світовою класикою, брався за твори Гюго, Шіллера, Беранже, Лєрмонтова, Лонгфелло, Міцке-вича, Байрона та інших письменників, яких прагнув дати українському читачеві рідною мовою. На жаль, у той час вони не могли дійти до нього, бо то був час заборон і утисків українського слова. Найбільше зусиль поклав Навроцький над перекладами Гомерових творів — "Одіссеї" та "Іліади". В рукописах після його смерті було виявлено близько 40 перекладів лише одного Гете.

Поряд із перекладами Олександр Навроцький відомий і як оригінальний поет. Серед поетів, сучасників та однодумців Тараса Шевченка, його вважали одним із найцікавіших. Відданий патріотичним ідеям Шевченка, Навроцький цю тему розвив у віршах "На смерть Шевченка" та "Сумує і плаче". У цих творах він високо підносить суспільне значення Тараса Шевченка як поета, який "піднімав нас всіх угору, привертав до хати, єднав слов’ян всіх докупи, у сім’ю велику, благав Бога, щоб злилися слов’янськії ріки, щоб братами люди стали вовіки і віки". Звичайно, "благав Бога" ,— це лише словесний зворот, бо Навроцькому, колишньому братчикові, що розповсюджував революційні твори Шевченка "Сон", "Кавказ" та інші, було відомо, чого і кого "благав" Шевченко. Як і М. Гулак та І. Посяда, Олександр Навроцький у своїй діяльності керувався безмежною любов’ю до України, рідного народу, і хоч долею був відірваний від них, все ж, як міг, служив їм.

Свої вірші Олександр Навроцький вміщував у журналі "Основа" (1861), в альманасі "Складка" за 1887 рік. Частину його поезій опублікував професор М. Петров у книзі "Очерки истории украинской литературы XIX ст." (1884). Друкувався Навроцький також у львівському журналі "Зоря". Сучасний читач може познайомитися з поетичними творами цього поета в "Антології української поезії", збірнику "Поети пошевченківської доби" та інших виданнях.

22 жовтня 1892року помер і похований Навроцький у місті Темір-Хан-Шурі.

Источник histpol.pl.ua

Офіційна сторінка ГО "Майдан Січеслав-Дніпро" у Фейсбуці! Приєднуйтесь!

Опубликовано Громадська організація "Майдан Січеслав-Дніпро" 9 июня 2017 г.
 
 

Сподобалася стаття? Підпишіться на RSS.

Стаття прочитана 487 раз(ів).
 
Ще з цієї рубрики:
Тут ви можете написати коментар до запису "9 серпня 1823 року народився Олександр Навроцький"

Увійти, щоб залишити відгук.

Архіви
Наші партнери
ГО «Нове бачення»

ГО «Сила Майбутнього»

ГО «Екодніпро Стандарт»

ГО «Суспільство проти свавілля»,

ГО «Характерник» м. Павлоград

Читати нас
Контакти
e-mail:

maidan-sicheslav@i.ua

т.: +380992161366