НА ОЛЕКСИ КИДАЙ САНИ, БЕРИ ВОЗА.

Хоч з попередніми святами — Обретінням, Явдохами та Сорока Святими — також пов'язували прихід весни, але межею, коли тепло мало остаточно перебороти холод, вважався день святого Олексія — чоловіка Божого, що припадає на 30 березня.

Найчастіше в народі цей празник називали Теплим Олексою. Якщо ви й нині запитаєте в літніх людей, коли має наступити справжня весна, вони, не замислюючись, скажуть — на Олекси.

Цього дня чекали з особливим нетерпінням. Хлібороби зранку, зодягнувшись у святкове вбрання, вітали один одного з весною й теплом.

Хоч особливих релігійних урочистостей і не відзначалось, більшість селян все ж остерігались працювати, «аби не розгнівити весну».

Виняток був лише для пасічників. Вони керувались давнім прислів'ям: «На Теплого Олексу діставай вулики».

Оскільки бджільництво в Україні віддавна вважалося традиційним промислом, то існувало безліч обрядових дійств. Найбільше їх припадало на день святого Олексія.

В цей день кожен пасічник — хоч би якою була весна — ранньою чи пізньою — вважав за обов'язок неодмінно винести з омшаників вулики.

Робилося це з численними молитвами й заклинаннями, які передавалися від діда-прадіда. Авторство їх не відоме.

Однак в етнографічній літературі я зустрічав безліч порад та рекомендацій бджолярам, які мали своїх авторів.

Теплого Олекси 30 березня

(Картина художника Михайла Позивайло "Шевченко в гостях у Прокоповича". Петро Іванович Прокопович всесвітньо відомий бджоляр, його іменем названо Український інститут бджільництва.)

Найвідомішим з них в «Сказання про бджіл», що його зібрав і уклав ієрей Данило Гирман. До речі, майже всі церковні служителі раніше тримали бджіл, оскільки вони вважалися «божим створінням».

Теплого Олекси 30 березня

Одна із порад, що дає «Сказання», звучить так: «А коли будеш випускати бджіл на святого Олексія, чоловіка Божого, то посеред пасіки викопай дернину малу і обнеси пасіку тією дерниною тричі. За третім же разом торкнися тією дерниною до кожного вулика і мов так:
«Як тая земля не може рушити з цього місця і мислі тієї не має, так би від моєї пасіки нікуди різно не мислили іти рій і порій від мене, господаря свого, через Боже повеління і за молитвами святого Зосима».

Дернину годилося покласти на старе місце і приколоти шворнем, до якого припинають коней, а на вічко покласти щучу голову і ще раз помолитися:
«Як тая риба в морі гуляє-буяє, родюча, плодюча і весела, так би мої бджоли гуляли і буяли веселі, плідні й родючі; як щуки-риби всяка риба боїться і лякається, так би і від моїх бджіл чужі бджоли лякалися і міцно втікали молитвами святого Зосима».

Спогад про святого Зосима не випадковий. Віддавна він, як і Саватій, були покровителями бджільництва, про що мова йтиме окремо.

Теплого Олекси 30 березня

Перед тим як виставити вулики, на пасіці вивішували образи опікунів, а під ними клали дишля, приказуючи:
«Як уже цьому дереві на пні не стояти, гілля не пускати, листом не зеленіти, з вітром не шуміти, так і моїй пасіці, моїм роям до трьох днів з віка не летіти, чужих пасік не шукати, мене, хазяїна, держатись. Я вас, мої рої, буду в бджільним домі збирати. Приносьте, бджоли, віск Господу Богу на свічку, а мед людям на пищу».

Перед тим як бджоли починали обліт, пасічники, постукуючи у вулик, напучували комах молитвою:
«Ну те ви, бджоли, готуйтесь, бо прийшла пора. Йдіть і не лінуйтеся, приносьте густі меди і різні воски, і часті рої Господу Богу на офіру (пожертву), а мені, господареві, на пожиток!»

Теплого Олекси 30 березня

                                  (Картина "Гість із Запоріжжя". Художник Ф.С. Красицький)

Крім пасічників, свято Олекси празнували й рибалки. Рано-вранці вони йшли до річки і спостерігали, бо ж «на Теплого Олекси щука-риба лід хвостом розбиває».

За повір'ям, хижаки у цей час вельми кволі, їх можна впіймати голіруч. Але хто це зробить, «тому весь рік не бачити улову», бо «хто не почитає святого Олексія — чоловіка Божого, тому риба на руку не піде».

Пошановували Теплого Олексу й мисливці. Вони вважали, що в цей день вилазять зі свого лігва ведмеді й ідуть шукати поживи, а лисиці переселяються зі старих нір у нові.

Протягом трьох днів вони начебто сліпі й глухі — «ходять, як у мариві: їм, бач, кури сняться». Тому мисливці й сподівалися на легку здобич.

Як вже зазначалося, кожне березневе свято пов'язане з тим чи іншим видом птахів. Одне з прислів'їв рече: «На святого Олексія крук купається».

За повір'ям, ця птаха, скупавши своїх діточок, відпускає їх у самостійне життя, благословляючи, щоб вони чесно жили, щоб «Крук крукові очі не довбав».

Опріч того, на Олексія намагалися затримати журавлів. Щоб птахи оселялися в селі, дітвора, помітивши журавлиний ключ, кидала долі червоного пояса, приспівуючи:

Колесом, колесом,
Над червоним поясом!

Або:

Журавлі, журавлі, колесом, колесом,
Ваші діти за лісом, за лісом!

Вірили, що птахи, зробивши кілька кругів, далі не полетять.

В інших місцевостях дітлашня, вибігаючи поперед ключа, юрмилася і покрикувала:
— Журавлі, журавлі, я вам дорогу перейду!

На Київщині дівчата, зав'язавши вузлики на хустках, кидали їх попереду птахів або ж піднімали вгору, вигукуючи:
— Журавлі, журавлі, ми вам дорогу перев'язали!

Теплого Олекси 30 березня

На Поділлі дівчина, котра вперше побачила птаху, гукала:
«Веселик, веселик!» — щоб цілий рік бути веселою.

А коли вона скаже: «Журавель!»,— то журитиметься аж до наступної весни.

Ці та інші обряди підтверджують глибоку повагу народу до благородних птахів і шляхетне загалом ставлення до природи. Як бачимо, нам є чому повчитися у своїх пращурів.

Теплого Олекси 30 березня

На честь Теплого Олексія, чоловіка Божого, що мандрував по світах і спізнав нелегкого життя,— у народі складали перекази й пісні.

В. Доманицький свого часу записав у ровенському повіті оригінальний текст іменної співанки:

Ой в Бога великая сила,
Та оженила мати по неволі сина.

Син не хотів по неволі жити,
Пішов у пущі сім літ блудити.

Ходив же він сім літ, не пивши, не ївши,
А прийшов додому, як земля зчорнівши.

Мати з батьком сина не познали,
Свого сина старцем назвали:

— Ой синочку ж мій, сину, гуркій на світі,
Як ружові квіти...

Василь Скуратівський „Дідух”

 

Офіційна сторінка ГО "Майдан Січеслав-Дніпро" у Фейсбуці! Приєднуйтесь!

Опубликовано Громадська організація "Майдан Січеслав-Дніпро" 9 июня 2017 г.
 
 

Сподобалася стаття? Підпишіться на RSS.

Стаття прочитана 208 раз(ів).
 
Ще з цієї рубрики:
Тут ви можете написати коментар до запису "НА ОЛЕКСИ КИДАЙ САНИ, БЕРИ ВОЗА."

Увійти, щоб залишити відгук.

Архіви
Наші партнери
ГО «Нове бачення»

ГО «Сила Майбутнього»

ГО «Екодніпро Стандарт»

ГО «Суспільство проти свавілля»,

ГО «Характерник» м. Павлоград

Читати нас
Контакти
e-mail:

maidan-sicheslav@i.ua

т.: +380992161366