НА ОЛЕКСИ КИДАЙ САНИ, БЕРИ ВОЗА.

Хоч з попередніми святами — Обретінням, Явдохами та Сорока Святими — також пов'язували прихід весни, але межею, коли тепло мало остаточно перебороти холод, вважався день святого Олексія — чоловіка Божого, що припадає на 30 березня.

Найчастіше в народі цей празник називали Теплим Олексою. Якщо ви й нині запитаєте в літніх людей, коли має наступити справжня весна, вони, не замислюючись, скажуть — на Олекси.

Цього дня чекали з особливим нетерпінням. Хлібороби зранку, зодягнувшись у святкове вбрання, вітали один одного з весною й теплом.

Хоч особливих релігійних урочистостей і не відзначалось, більшість селян все ж остерігались працювати, «аби не розгнівити весну».

Виняток був лише для пасічників. Вони керувались давнім прислів'ям: «На Теплого Олексу діставай вулики».

Оскільки бджільництво в Україні віддавна вважалося традиційним промислом, то існувало безліч обрядових дійств. Найбільше їх припадало на день святого Олексія.

В цей день кожен пасічник — хоч би якою була весна — ранньою чи пізньою — вважав за обов'язок неодмінно винести з омшаників вулики.

Робилося це з численними молитвами й заклинаннями, які передавалися від діда-прадіда. Авторство їх не відоме.

Однак в етнографічній літературі я зустрічав безліч порад та рекомендацій бджолярам, які мали своїх авторів.

Теплого Олекси 30 березня

(Картина художника Михайла Позивайло "Шевченко в гостях у Прокоповича". Петро Іванович Прокопович всесвітньо відомий бджоляр, його іменем названо Український інститут бджільництва.)

Найвідомішим з них в «Сказання про бджіл», що його зібрав і уклав ієрей Данило Гирман. До речі, майже всі церковні служителі раніше тримали бджіл, оскільки вони вважалися «божим створінням».

Теплого Олекси 30 березня

Одна із порад, що дає «Сказання», звучить так: «А коли будеш випускати бджіл на святого Олексія, чоловіка Божого, то посеред пасіки викопай дернину малу і обнеси пасіку тією дерниною тричі. За третім же разом торкнися тією дерниною до кожного вулика і мов так:
«Як тая земля не може рушити з цього місця і мислі тієї не має, так би від моєї пасіки нікуди різно не мислили іти рій і порій від мене, господаря свого, через Боже повеління і за молитвами святого Зосима».

Дернину годилося покласти на старе місце і приколоти шворнем, до якого припинають коней, а на вічко покласти щучу голову і ще раз помолитися:
«Як тая риба в морі гуляє-буяє, родюча, плодюча і весела, так би мої бджоли гуляли і буяли веселі, плідні й родючі; як щуки-риби всяка риба боїться і лякається, так би і від моїх бджіл чужі бджоли лякалися і міцно втікали молитвами святого Зосима».

Спогад про святого Зосима не випадковий. Віддавна він, як і Саватій, були покровителями бджільництва, про що мова йтиме окремо.

Теплого Олекси 30 березня

Перед тим як виставити вулики, на пасіці вивішували образи опікунів, а під ними клали дишля, приказуючи:
«Як уже цьому дереві на пні не стояти, гілля не пускати, листом не зеленіти, з вітром не шуміти, так і моїй пасіці, моїм роям до трьох днів з віка не летіти, чужих пасік не шукати, мене, хазяїна, держатись. Я вас, мої рої, буду в бджільним домі збирати. Приносьте, бджоли, віск Господу Богу на свічку, а мед людям на пищу».

Перед тим як бджоли починали обліт, пасічники, постукуючи у вулик, напучували комах молитвою:
«Ну те ви, бджоли, готуйтесь, бо прийшла пора. Йдіть і не лінуйтеся, приносьте густі меди і різні воски, і часті рої Господу Богу на офіру (пожертву), а мені, господареві, на пожиток!»

Теплого Олекси 30 березня

                                  (Картина "Гість із Запоріжжя". Художник Ф.С. Красицький)

Крім пасічників, свято Олекси празнували й рибалки. Рано-вранці вони йшли до річки і спостерігали, бо ж «на Теплого Олекси щука-риба лід хвостом розбиває».

За повір'ям, хижаки у цей час вельми кволі, їх можна впіймати голіруч. Але хто це зробить, «тому весь рік не бачити улову», бо «хто не почитає святого Олексія — чоловіка Божого, тому риба на руку не піде».

Пошановували Теплого Олексу й мисливці. Вони вважали, що в цей день вилазять зі свого лігва ведмеді й ідуть шукати поживи, а лисиці переселяються зі старих нір у нові.

Протягом трьох днів вони начебто сліпі й глухі — «ходять, як у мариві: їм, бач, кури сняться». Тому мисливці й сподівалися на легку здобич.

Як вже зазначалося, кожне березневе свято пов'язане з тим чи іншим видом птахів. Одне з прислів'їв рече: «На святого Олексія крук купається».

За повір'ям, ця птаха, скупавши своїх діточок, відпускає їх у самостійне життя, благословляючи, щоб вони чесно жили, щоб «Крук крукові очі не довбав».

Опріч того, на Олексія намагалися затримати журавлів. Щоб птахи оселялися в селі, дітвора, помітивши журавлиний ключ, кидала долі червоного пояса, приспівуючи:

Колесом, колесом,
Над червоним поясом!

Або:

Журавлі, журавлі, колесом, колесом,
Ваші діти за лісом, за лісом!

Вірили, що птахи, зробивши кілька кругів, далі не полетять.

В інших місцевостях дітлашня, вибігаючи поперед ключа, юрмилася і покрикувала:
— Журавлі, журавлі, я вам дорогу перейду!

На Київщині дівчата, зав'язавши вузлики на хустках, кидали їх попереду птахів або ж піднімали вгору, вигукуючи:
— Журавлі, журавлі, ми вам дорогу перев'язали!

Теплого Олекси 30 березня

На Поділлі дівчина, котра вперше побачила птаху, гукала:
«Веселик, веселик!» — щоб цілий рік бути веселою.

А коли вона скаже: «Журавель!»,— то журитиметься аж до наступної весни.

Ці та інші обряди підтверджують глибоку повагу народу до благородних птахів і шляхетне загалом ставлення до природи. Як бачимо, нам є чому повчитися у своїх пращурів.

Теплого Олекси 30 березня

На честь Теплого Олексія, чоловіка Божого, що мандрував по світах і спізнав нелегкого життя,— у народі складали перекази й пісні.

В. Доманицький свого часу записав у ровенському повіті оригінальний текст іменної співанки:

Ой в Бога великая сила,
Та оженила мати по неволі сина.

Син не хотів по неволі жити,
Пішов у пущі сім літ блудити.

Ходив же він сім літ, не пивши, не ївши,
А прийшов додому, як земля зчорнівши.

Мати з батьком сина не познали,
Свого сина старцем назвали:

— Ой синочку ж мій, сину, гуркій на світі,
Як ружові квіти...

Василь Скуратівський „Дідух”

 

Офіційна сторінка ГО "Майдан Січеслав-Дніпро" у Фейсбуці! Приєднуйтесь!

Опубликовано Громадська організація "Майдан Січеслав-Дніпро" 9 июня 2017 г.
 
 

Сподобалася стаття? Підпишіться на RSS.

Стаття прочитана 156 раз(ів).
 
Ще з цієї рубрики:
Тут ви можете написати коментар до запису "НА ОЛЕКСИ КИДАЙ САНИ, БЕРИ ВОЗА."

* Текст коментаря
* Обов'язкові поля для заповнення

Архіви
Наші партнери
ГО «Нове бачення»

ГО «Сила Майбутнього»

ГО «Екодніпро Стандарт»

ГО «Суспільство проти свавілля»,

ГО «Характерник» м. Павлоград

Читати нас
Контакти
e-mail:

maidan-sicheslav@i.ua

т.: +380687755502