Слуги закону чи беззаконня?

Фіналом багатомісячної роботи активістів нашої організації з департаментом охорони здоров’я міської ради міста Дніпропетровська стало подання скарги (більше 300 аркушів) на дії суддів  до вищої кваліфікаційної комісії суддів.

На превеликий жаль громадськості доводиться знову і знову роз’яснювати суддям норми закону, їх трактовку, та межі застосування. І тоді суд виглядає полем битви де з однієї сторони люди озброєнні законом, а з іншої судді озброєні владою (бо рішення суду це майже як закон) і рішення в цій битві майже завжди відомо заздалегідь. Мабуть не думали стародавні греки, коли створили статую богині Феміди, що її вигляд можливо трактувати неоднозначно. Так наприклад Українські судді можуть трактувати його так: закриті очі – щоб не бачити закон, терези – щоб оцінювати розмір хабара, а меч – щоб захищатися від людей.

Зараз дуже багато говорять про повернення довіри до судової системи, міліції та прокуратури, навіть приймають закони котрими намагаються це зробити, але я вам так скажу жоден закон не змусить мене довіряти цим органам допоки будуть хабарі, незаконні рішення, та кришування.

23 роки політики приходячи до влади розповідають нам про те, що Українські закони не досконалі та мало ефективні, і починають одразу їх міняти. Досконалих законів немає в жодній країні світу та проблема нашої держави не в тому, проблема це невиконання законів взагалі.

Повернути довіру можливо діями суди повинні судити по закону, прокуратура представляти інтереси держави у суді та вести від її імені обвинувачення, міліція вести слідчі дії та забезпечувати правопорядок, як і належить цим органам за законом. Це єдиний шлях до повернення довіри народу.

 

И завжди пам’ятайте якщо за свої права не боротись їх відберуть!!!

 

 

Нижче наведений текст з документів, які було подано до ВККС.

 

У К Р А Ї Н А * UKRAINE

Дніпропетровськ

громадська організація

Майдан Січеслав

facebook.com/groups/майдан січеслав,

м. Дніпропетровськ пл. Героїв Майдану 1/ 142

тел.. 0965203675       0635814474

 

 

Під час роботи активістів ГО «Майдан Січеслав» було виявлено систематичні порушення закону в судах різних інстанцій міста Дніпропетровська (районів міста) та області. В місті Дніпропетровську діють декілька псевдо громадських організацій, які позиціонують себе як правозахисні а саме:

  1. ГО «Незалежна Правозахисна Громадська організація «Право на Захист»» голова – Літвінов Г. особи які можуть представляти інтереси ГО – Третяк Ю.Г., Морозов Є.О.
  2. ГО «Дніпропетровська незалежна правозахисна громадська організація» голова – Третяк Ю.Г. заступники – Пономар Н.В., Плоска В.Ю.
  3. ГО «Дніпропетровський незалежний правозахисний центр» голова – Пономар Н.В. заступники – Третяк Ю.Г., Гуржій Ю.І.
  4. ГО «Запорізька незалежна Регіональна Правозахисна Організація» голова – Морозов Є.О.

Але жодного відношення до правозахисної діяльності вони не мають, та займаються терором органів місцевого самоврядування та влади, що дискредитує громадські організації міста та унеможливлює спільну роботу громадськості та влади. Схема роботи цих організацій проста, вони подають інформаційні запити відповідь на які вони не можуть отримати(особиста інформація, внутрішні акти), та після отримання відповіді подають позови до суду. Погрожують звільненням персоналу та керівництву, примушують замість праці відвідувати судові засідання, намагаються вимагати відшкодування неіснуючої моральної шкоди. Чим завдають збитків державному та місцевому бюджету. І не останню роль у цьому відіграють суди Дніпропетровська та області.

За визначенням, наданим у ст. 1 Закону України «Про громадські об’єднання» громадське об’єднання – це добровільне об’єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів. Громадське об’єднання за організаційно – правовою формою утворюється як громадська організація або громадська спілка. При цьому, громадська організація – це громадське об’єднання, засновниками та членами(учасниками) якого є фізичні особи; громадська спілка - це громадське об’єднання, засновниками якого є юридичні особи приватного права, а членами(учасниками) можуть бути юридичні особи приватного права та фізичні особи. Громадське об’єднання зі статусом юридичної особи є непідприємницьким товариством, основною метою якого не є одержання прибутку.

Правова позиція з цього питання  викладена у Рішенні Конституційного Суду України у справі №12-рп/2013 від 28.11.2013 року за конституційним зверненням асоціації « Дім авторів музики в Україні» щодо офіційного тлумачення положень пункту 7 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» у взаємозв’язку з положенням пункту «г» частини першої ст. 49 Закону України «Про авторське право та суміжні права». Конституційний Суд України виходить з того, що громадська організація може захищати в суді особисті не майнові та майнові права, як своїх членів, так і права та охоронювані законом інтереси інших осіб, які звернулися до неї за таким захистом, лише у випадках, якщо таке повноваження передбачено у її статутних документах та якщо відповідний закон визначає право громадської організації звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших осіб.

Зазначеними громадськими організаціями жодного разу до суду не був наданий статут організації, відповідно до якого ці громадські організації мають право звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших осіб.

Оскільки позивач не надав суду жодного доказу про те, що має право звертатися до суду за захистом прав та інтересів своїх членів, інших осіб та звільнення від сплати судового збору, то таке звільнення вважаю незаконним.

На підставі пп. 8 п. 1 ст. 207 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у ст. 119 ЦПК України, та не було сплачено судовий збір(п. 5 ст. 119 ЦПК України).

Відповідно до п. 7 ст. 119 ЦПК України у разі пред’явлення позову особами, які діють на захист прав, свобод та інтересів іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

Згідно зі статтями 3,45 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених , невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні чи суспільні інтереси, зокрема юридичні особи, із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб та брати участь у цих справах.

Згідно п. 1 ст. 45 ЦПК України у випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб, або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах. При цьому Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, органи державної влади, органи місцевого самоврядування повинні надати суду документи, які підтверджують наявність поважних причин, що унеможливлюють самостійне звернення цих осіб до суду для захисту своїх прав, свобод та інтересів.

У постанові Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 р. №2 зазначено, що у випадках, установлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні чи суспільні інтереси та брати участь у цих справах. Такі випадки передбаченні, зокрема, в законах України від 23 грудня 1997 року «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», від 5 листопада 1991 року «Про прокуратуру», від 25 червня 1991 року «Про охорону навколишнього природного середовища», від 12 травня 1991 року «Про захист прав споживачів» (у редакції Закону від 1 грудня 2005 року), від 3 липня 1996 року «Про рекламу» (у редакції Закону від 11 липня 2003 року).

Позивач не є юридичної особою, а це є одним із критеріїв для того, щоб суд не прийняв позовної заяви, апеляційної чи касаційної скарги.

Слід відрізняти випадки, коли особа звертається до суду за захистом своїх прав (інтересів) та випадки, коли позов подається у відповідності до ст. 45 ЦПК України.

Звернення  до суду за захистом прав, свобод та інтересів інших осіб у випадках, не передбачених законом, або за відсутності документів, які підтверджують неможливість самостійного звернення цих осіб за захистом, розгляду не підлягають. У разі надходження такого звернення суддя повертає таку заяву на підставі пункту 3 частини третьої статті 121 ЦПК України, а якщо такий характер звернення встановлено у попередньому судовому засіданні або під час судового розгляду – суд залишає заяву без розгляду з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 207 ЦПК України.  

Згідно п. 8 ст. 119 ЦПК України, якщо позовна заява подається представником позивача, до позовної заяви додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження.

Згідно п. 2 ст. 30 ЦПК України, позивачем і відповідачем можуть бути фізичні та юридичні особи, а також держава. Провадження у справі може відкриватися за заявою представника або осіб, яким за законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно п. 1 ст. 40 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або інша особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність і належно посвідчені повноваження на здійснення представництва в суді, за винятком осіб, визначених у ст.41 цього Кодексу.

Згідно ст. 42 ЦПК України повноваження представників сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, мають бути посвідченні зазначеними законом документами. Представництво поділяється на законне, в якому коло повноважень представника визначається законом, та статутне, за яким ці повноваження визначаються статутами та положеннями.

Представник не може допускатися до участі у справі при відсутності документів, що посвідчують його повноваження або якщо вони належно не оформлені.

На підставі ст. 207 ЦПК України, якщо помилково така заява була прийнята судом, то він зобов’язаний залишити її без розгляду.  

Згідно п. 2 ст. 42 ЦПК України довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або посадовою особою організації, в якій довіритель працює, навчається, перебуває на службі, стаціонарному лікуванні чи за рішенням суду, або за місцем його проживання.

Згідно п. 3 ст. 42 ЦПК України довіреність від імені юридичної особи видається за підписом посадової особи, уповноваженої на це законом, статутом або положенням, з прикладенням печатки юридичної особи. Повноваження керівника як представника юридичної особи перевіряються за статутом.

Повноваження керівника, громадської організації яка не є юридичною особою, встановити неможливо, так як статуту у громадської організації немає.

Згідно ст. 28 ЦПК України здатність мати цивільні процесуальні права та обов’язки сторони, треті особи, заявника, заінтересованої особи ( цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні та юридичні особи.

Згідно ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

На підставі п. 1 ст. 29 ЦПК України здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов’язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи які досягли повноліття, а такожюридичні особи.

Для участі в цивільній справі недостатньо володіти тільки правоздатністю, необхідна ще й цивільна процесуальна дієздатність, тобто здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов’язки в суді. Вона визначається за фізичними особами, які досягли повноліття, а також юридичними особами. Таким чином, змістом цивільної процесуальної дієздатності є здатність особисто здійснювати процесуальну діяльність, яка породжує відповідні юридичні наслідки.

Така ж правова позиція відображена у Кодексі адміністративного судочинства України, а саме у статтях: 48; 50; 56; 58; 59; 60; 155.         

Закон України «Про громадські об’єднання з урахуванням норм Кодексу  адміністративного судочинства України та Цивільного процесуального кодексу України не передбачає можливості звернення до суду громадського об’єднання без статусу юридичної особи в інтересах інших осіб за захистом прав та інтересів останніх.

Також хочеться зазначити що документи, які подають ці громадські організації завіренні печатками на яких не зазначено всупереч вимогам п. 3.3.7. наказу МВС України від 11.01.99 року № 17 «Про затвердження Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об’єднанням та громадянам дозволів на право відкриття функціонування штемпельно – граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, та затвердження умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно – граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів (із змінами) ідентифікаційного коду суб’єкта підприємницької діяльності юридичної особи або ідентифікаційний номер фізичної особи.

До вищевказаного, треба додати, що згідно вимогам п. 3.2.7. вказаного наказу МВС України об’єднанням громадян, зареєстрованим в Україні дозволяється виготовлення печаток, якщо це передбачено статутом, положенням або наказом. Статуту громадські організації жодного разу до судового засідання не надавали, тому у суду повинно виникнути питання чи мають право ці громадські організації мати печатки.

В порушення вимог п. 5 ст. 119 ЦПК України до позовної заяви не додано документу, що підтверджує сплату судового збору. Позивачем не сплачено судовий збір, та суди залишають це питання невирішеним і відкривають судові провадження.

В обґрунтування несплати судового збору зазначено, що звільнена від сплати судового збору на підставі п. 7 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», в якому зазначено, що від сплати судового збору звільняються державні органи, підприємства, установи, організації, громадські організації, та громадяни, які звернулися у випадках, передбачених законодавством, із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб, а також споживачі – за позовами, що пов’язані з порушенням їхніх прав.

Для звільнення громадської організації від сплати судового збору при зверненні до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб, необхідною умовою є закріплення такого права на законодавчому рівні, і заявником повинно надаватись до суду відповідне правове обґрунтування щодо звільнення від сплати судового збору.

В свої позовах до суду громадські організації вказують на те, що вони є неприбутковими, але до матеріалів справи жодного разу не було надано довідок з Реєстру неприбуткових організацій з присвоєнням ознаки неприбутковості (0006) – громадські організації, створенні з метою надання реабілітаційних, фізкультурно – спортивних для інвалідів (дітей - інвалідів) та соціальних послуг, правової допомоги, провадження екологічної, оздоровчої, аматорської, спортивної, культурної, просвітньої освітньої та наукової діяльності, громадські організації інвалідів, спілки громадських організацій інвалідів та їх місцеві осередки, створенні згідно з відповідним законом та з повідомленням податкових інспекцій про неприбутковість. А також не надано Статуту, де повинно бути чітко визначено, що здійснювана діяльність громадської організації має виключно благодійну мету або спрямована на задоволення суспільних, громадських чи індивідуальних потреб і ні в якому разі не має на меті отримання прибутку.

А відтак, ст.5 Закону України «Про судовий збір» в частині звільнення громадської організації від сплати судового збору не може бути застосована, у зв’язку з чим позивачами повинен сплачуватися судовий збір.

Вищезазначені дії суддів призвели до того, що за декілька років судових справ державному бюджету України були нанесені збитки на сотні тисяч гривень, а псевдо громадські діячі знахабніли до того, що відкрито в присутності свідків погрожують людям звільненнями та судами. По даним фактам прокуратурою міста Дніпропетровська було відкрито кримінальне провадження  та проводиться слідство.

Вважаємо що судді повинні дотримуватися законів та виносити рішення неупереджено та згідно законів України, саме це може повернути довіру народу до судової системи України, а не Закони чи Накази.   

 

в.о. Голови правління

ГО «Майдан Січеслав»                                                           Р.Ю.Луценко

 

 

 

Офіційна сторінка ГО "Майдан Січеслав-Дніпро" у Фейсбуці! Приєднуйтесь!

Опубликовано Громадська організація "Майдан Січеслав-Дніпро" 9 июня 2017 г.
 
 

Сподобалася стаття? Підпишіться на RSS.

Стаття прочитана 179 раз(ів).
 
Ще з цієї рубрики:
Тут ви можете написати коментар до запису "Слуги закону чи беззаконня?"

* Текст коментаря
* Обов'язкові поля для заповнення

Архіви
Наші партнери
ГО «Нове бачення»

ГО «Сила Майбутнього»

ГО «Екодніпро Стандарт»

ГО «Суспільство проти свавілля»,

ГО «Характерник» м. Павлоград

Читати нас
Контакти
e-mail:

maidan-sicheslav@i.ua

т.: +380687755502