А Ви хочете жити на вулиці Гітлера?

prop13.42fb0fr8cem8k0kcg40oogccg.ejcuplo1l0oo0sk8c40s8osc4.th   Багатьом літнім людям комуністичне минуле здається краще, ніж було насправді. Але молодь з народною пам'яттю дружить і не допустить знущань над честю і гідністю українців, чия країна нарешті здобула справжню незалежність.

Сьогодні приємно слухати студентів, коли вони говорять: «Я вчився в «Олеся Гончара», тобто в університеті, названому на честь відомого письменника – нашого славетного земляка. Юнаки та дівчата вже не згадують стару назву одного з найстаріших вузів міста. Нагадаю, що називався він досить ганебно – то на честь радянського революціонера Куйбишева, який не мав до нашого міста ніякого відношення, то в честь «300-річчя возз'єднання України з Росією», яке насправді було переходом від польських гнобителів до російських.

Удвічі приємно пройтися по Площі Героїв Майдану, а не по площі Леніна, в якого руки були по лікоть в крові українського народу. Однак перейменування це сталося лише в наші дні, і, до речі, я пишаюся тим, що безпосередню приймала участь у цій акції.

Між тим, з тоталітарною системою в Україні покінчили ще в 1991 році. Але впродовж майже чверті століття ніхто ніяку декомунізацію в нашому місті не проводив. І навіть не збиралася влада перейменовувати вулиці і проспекти, названі в СРСР іменами ворогів українського народу і нації в цілому.

Тому нам, новому поколінню громадян незалежної країни, залишалося лише дивуватися: з якої це радості ми живемо на вулиці, наприклад, імені Косіора, що погубив тисячі життів наших предків в часи Голодомору. Але ж таких тоталітарних, м'яко кажучи, фокусів у Дніпропетровську, який в минулому був оплотом кривавого КДБ в Україні і «кузнею» вищих чиновників для ВЛКСМ і КПРС, навалом.

2015 рік, а у нас досі є вулиця Чекістів. І це вже не смішно. Діти запитують: хто, мовляв, вони такі були – ці самі чекісти? Їм кажуть, ось, мовляв, дитинка, почитай, як вони розстрілювали сотні, тисячі людей по всій країні. А комсомольці, на честь яких перейменували колишню Козачу вулицю, розташовану в самому серці міста? Ну, це молодь до 28 років – майбутній кістяк Комуністичної партії Радянського Союзу, яка в свою чергу гноїла по тюрмах українських націоналістів.

Частина набережної і одна вулиця у нас досі мають ім'я Леніна. І проспект Ілліча є. А ці кадри – Фучик, Гопнер, Дзержинський і хто ще там?

Уявляєте, що в Берліні поставили пам'ятник Гітлеру або Герингові? Ні? Так чому у нас таке досі можливе?

Соромно нам повинно бути всім – і молоді, і людям похилого віку. Соромно, бо ми прочитали десятки, сотні документальних книг про душителів України та її народу, не одну стрічку про тоталітаризм подивились, але досі не спромоглися зняти таблички з іменами вбивць. У нас, в місті металургів, що – металу і фарби не вистачає? Або совісті у влади?

А по честі, так будь-який патріот може це зробити сам – зірвати табличку з ім'ям чергової червоної сволоти і написати нову або повернути стару назву. І хто його зараз наважиться судити за порушення благоустрою міста? Є такі?

Зрозуміло, що такі радикальні методи спровокують хаос, якого в наші скрутні часи і без того достатньо. Але й сидіти, склавши руки на вулиці Клари Цеткін або гріючись на сонці на Комсомольському острові, теж не можна.

До речі, коли депутати та інші «мислителі» кажуть, що в бюджеті на перейменування немає коштів, я запитую себе: невже в Січеславі ... ох, вибачте – у Дніпропетровську немає жодного мільйонера-патріота, здатного взяти на себе фінансування подібної акції? Думаю, є такі. За рахунок міського податку на землю не можна замовити таблички на заводі? Та легко! Питання лише в тому, що міська влада, як той кабан перед смертю (а вибори не за горами), продовжує упиратися усіма відомими способами.

Ну нічого. Пройдуть місцеві соцопитування з питань перейменування, і тоді татусі міста побачать, на що здатні їх земляки, найактивнішими серед яких буде саме молодь – не комсомольська, а патріотична, українська. Вірю в це. Вірю, тому що майбутнє належіть  саме такій молоді. Молоді,  яка не боїться говорити правду в обличчя тим, для кого минуле здається кращім, ніж воно було насправді майже 25 років тому.

 

Член правління ГО "Майдан Січеслав-Дніпро" Вероніка КОМІССАР

Офіційна сторінка ГО "Майдан Січеслав-Дніпро" у Фейсбуці! Приєднуйтесь!

Опубликовано Громадська організація "Майдан Січеслав-Дніпро" 9 июня 2017 г.
 
Метки текущей записи:
 

Сподобалася стаття? Підпишіться на RSS.

Стаття прочитана 330 раз(ів).
 
Ще з цієї рубрики:
Тут ви можете написати коментар до запису "А Ви хочете жити на вулиці Гітлера?"

Увійти, щоб залишити відгук.

Архіви
Наші партнери
ГО «Нове бачення»

ГО «Сила Майбутнього»

ГО «Екодніпро Стандарт»

ГО «Суспільство проти свавілля»,

ГО «Характерник» м. Павлоград

Читати нас
Контакти
e-mail:

maidan-sicheslav@i.ua

т.: +380687755502