Битва за Бандеру («вул. Леніна» на «вул. Степана Бандери»)

514177_495687Історія нашої держави багато кому відома, на превеликий жаль, з уривків теле-дебатів і діаметрально протилежних політичних лозунгів на кшталт «бандерівці – фашисти» і «Бандера – наш герой». Степан Бандера –  постать, як полюбляють говорити на нашому історичному факультеті ДНУ, контраверсійна: Польща приговорила його до страти, потім до довічного; Гітлер кинув до концтабору; його застрелив радянський агент КДБ; при цьому Бандера виконує місію національного прапора. До речі, bandera іспанською прапор і є.

А що повинні знати всі? Єдина стратегічна і основна позиція Бандери – здобуття незалежності України.

Сьогодні в Дніпрі запропоновано перейменувати одну з головних вулиць нашого міста вулицю Леніна на вулицю Степана Бандери. Чому саме її? Дуже просто – «символ» на «символ». Прибрати ім’я людини, що привела до влади комуністів і утворила СРСР – країну концтаборів, репресій і геноцидів багатьох народів, і закріпити на мапі міста ім’я українського героя, що уособлює незламну боротьбу за незалежність нашої держави від всіх окупантів. Пафосно.

Читаємо Вікіпедію: «Степан Бандера – український політичний діяч, ідеолог і теоретик українського націоналістичного руху ХХ століття, Голова Проводу ОУН.»

Якщо хтось цікавився кучмівською «Україна – не Росія», то не залишив без уваги тексти про намагання асимілювати українців в «єдиний радянський народ». Серед причин і велика наша чисельність, і постійне збільшення частки мусульман на теренах «великої і неподільної», і спроба викреслити історичну пам’ять. Для цього радянські ідеологи поступово перетворили «націоналізм» у лайливе слово. Його головний сенс – «служіння своєму народові як особистий обов’язок» – підмінювалось на поняття «шовінізму»(негативне явище) і «панславізму» (позитивне).

У науковців – терміни, а щаблем нижче теж без найменувань не обходиться. У всіх народів є якісь побутово-принизливі прізвиська – фріци, грінго, івани, янкі, чурки, бульбаші, лягушатники, азери, чучмеки, нігери, хохли, кацапи. Якісь з них образливі, якісь досить нейтральні. Про українців, що є патріотами своєї країни, особливе найменування – «бандерівці». Відпочатку самі послідовники Степана Бандери себе так не називали, а лише «повстанці». Німці називали «рух Бандери» Banderabewegung. Прізвисько «бендеровец», «бендеровщина» народилося в кабінетах НКВС у якості негативного маркеру, а виявилося символом боротьби з колонізацією, а відтепер і з інтервенцією.

Пророцтвом стали слова Бандери, що життя прожити треба так, щоби вороги боялися і за сто років по смерті.

 

Що про нього загальновідомо?

Степан Бандера народився в 1909 р. на Івано-Франківщині – тодішній Австро-Угорщині. А чи знаєте ви, що в 1919 р. Польща окупувала наші землі – Галичину і Волинь? Країни Антанти, тодішнього воєнно-політичного блоку, розмірковували, яким чином виправдати Польщу і закрити на все очі. Нічого не нагадує з новітньої історії? Англія і Франція вагались, але були задовільнені обіцянками поляків про збереження прав українців, про можливе відкриття українського університету і дозволили підкорити народ в центрі Європи. Рада послів в 1923 р. погодилась на суверенітет Польщі над Східною Галичиною. Українці, які залишилися сам на сам з окупаційною владою, пручались полонізації – бойкотували перепис і вибори до сейму; навіть школярі влаштовували акції. Поляки поводились нібито це їхні правічні землі і почали «зачистки». Станом на 1934 р. в концентраційному таборі в Березі Картузькій знаходились 2000 українців, а Польща відмовилась у Лізі Націй від збереження прав національних меншин.

Мала бути реакція? Коли не спрацьовують політичні важелі, радикальні групи використовують всі можливі методи. Теракти проти окупантів не забарилися. Степанові Бандері, студентові Львівської політехніки, на той час – двадцять п’ять років.

Він вихований в кращих традиціях українського патріотизму: його батько – греко-католицький священник з університетською освітою, депутат ЗУНР (Західно-української народної республіки); серед друзів родини – громадські діячі, депутати, інтелігенція, підприємці; в 1919 р. всі вітають злуку УНР і ЗУНР в єдину українську державу. Степанові десять років, коли з-за окупації Польщею батько вимушений покинути Галичину; за два роки помирає мати – вісьмох дітей розбирають тітки. З дитинства хлопець вимушений заробляти на життя – дає приватні уроки співучням у гімназії. А ще готує себе до майбутніх випробувань – окрім спорту щосили тренує тіло і волю, годинами простоюючи на морозі, заганяючи собі голки під нігті. У студентські роки бере активну участь в організованому українському національному житті – член товариства студентів політехніки, товариства «Просвіта», куреня пластунів, Українського Студентського Спортового Клубу та інших товариств; займається бігом, плаванням, грає в шахи, співає у хорі, грає на гітарі і мандоліні; не палить і не вживає алкоголю.

Звісно, такі активні хлопці, як Бандера, пристають і до політичної діяльності: з 1933 р. Степан Бандера – крайовий провідник ОУН (Організація українських націоналістів) і крайовий комендант бойового відділу ОУН-УВО. Під його керівництвом ОУН починає визвольну боротьбу від польської окупаційної влади.

Зверніть увагу, своєї країни від окупації.

Експропріаційні акції змінюються на каральні: ОУНівці здійснюють три політичних вбивства, що отримують значний розголос – шкільного куратора, звинувачуваного у нищенні поляками українського шкільництва та полонізації; працівника ГПУ як протест проти Голодомору в Україні; міністра внутрішніх справ, за часи якого польська влада провела криваві акції «пацифікації» (умиротворення) українців. За загальне керівництво двома замахами Степан Бандера схвачений до в’язниці, отримує вирок від польського суду – довічне ув’язнення. В 1934-1939 рр. (понад п’яти років) – по польським тюрмам. З початком Другої світової польські в’язничні адміністрації розбігаються, і Бандера опиняється на волі.

На цей час Західна Україна вже знову окупована – цього разу СРСР, згідно пакту Молотова-Ріббентропа. В 1939-41 рр. починаються масові репресії: керівники і активісти політичних партій страчені, проведені масові депортації: І етап – 220 тис. осіб, ІІ етап – 320 тис. осіб, ІІІ етап – 240 тис. осіб, ІV етап – 300 тис. осіб. В тюрмах – десятки тисяч ув’язнених. За ці два роки Бандера розбудовує Революційний Провід ОУН і організаційну мережу на рідних землях. В порозумінні з німецькими військовими, що були прихильні українській ідеї, він творить український легіон та організує визвольну боротьбу спільно з іншими поневоленими Москвою народами; ініціює створення Українського Національного Комітету для консолідації українських політичних сил до боротьби за державність.

Як тільки німці женуть Червону Армію зі Львова, 30 червня 1941 р. Бандера, Шухевич і Стецько проголошують Акт віднови Української Держави – оце головна мета Бандери. Вже через п’ять днів його заарештовує Третій Рейх «за змову українських самостійників», згодом розформовує «Нахтігаль» і «Ролланд». В 1941-1944 рр. (три з половиною роки) – він по німецьким концтаборам, зокрема в Заксенгаузі, в бункері «Целленбау».

Насправді ніхто не зацікавлений в появі сильної української держави, і тепер доктрина Бандери в розрахунку лише на власні сили: в 1942 р. Роман Шухевич створює УПА (Українську повстанську армію) з рештки розформованих батальйонів і партизанських загонів. Вона починає боротьбу і з нацистами і з комуністами.

Зверніть увагу, в своїй країні за звільнення від окупації. Чисельність УПА сягає майже 100 тис. бійців, а боротьба триває понад 10 років.

В 1945 р. німецьке командування пробує залучити ОУН як союзника проти Москви, але тепер німецьку пропозицію Бандера відкидає. Українські націоналісти ведуть самостійну збройну боротьбу. Регулярне військо Радянської Армії в 1946 р. здійснює 2000 бойових сутичок з УПА, в 1948 р. – 1500. Під Москвою організовано декілька баз по підготовці кадрів для боротьби з партизанським рухом на Західній Україні. З розсекречених матеріалів стає відомо, що в 1945 р. в західних областях України діяло 292 винищувальних батальйони та 2336 групи сприяння. Частина з них була екіпірована під вояків УПА і відрізнялась виключною жорстокістю стосовно мирних мешканців. В ці ж роки серед в’язнів ГУЛАГу кожний другий – українець.

Весь цей час Бандера організовує крайовий зв'язок і бойові групи. Радянська влада полює на нього по всій Німеччині. Навіть коли знищено підпілля України, він все ж залишається знаковою постаттю і обличчям української держави, внаслідок чого його ліквідують.

Отакий стислий огляд «біографія + історія».

 

Батька Бандери розстріляли в Києві без суду і слідства (прівєтікі від Петровського, що підписав указ про «червоний терор»), двох братів забили на смерть в польському Освенцимі, ще один брат загинув на війні як вояк в лавах УПА, три сестри пройшли всі кола пекла в радянських концтаборах, включно з таборами смерті, вижили «без права повернення в Україну». А самого Степана Бандеру вбили в 1959 р. в Мюнхені – постріл із ціанідом вчинив уповноважений радянським урядом агент КДБ. Німецький суд довів, що одним із замовників був Микита Хрущов.

П’ятдесят шість років не забувають українці свого героя і не вщухає боротьба КДБ СРСР, а тепер його нащадків – ФСБ РФ за знищення пам’яті про Степана Бандеру.

З могилою в Мюнхені більш-менш порозуміло – перманентне руйнування або осквернення хреста і перманентне відновлення його українськими націоналістами. Якщо слідкуєте за цією кам’яною війною – то останні повідомлення про чергове відкриття чергового хреста в жовтні 2015 р.

З пам’яттю – дещо цікавіше. За перших президентів про Бандеру офіційно не дуже згадують, бо Кравчук за короткий час не розуміє, хто він сам є і нащо, а Кучма вже як червоний директор знаходиться під повним контролем Росії. За Ющенка стає можливим вголос називати Бандеру українським героєм.

На телебаченні готується науково-популярний проект «Видатні українці». Його мета привернути увагу до історичних персоналій і історії держави в цілому. Задля підвищення інтересу ведеться інтерактивне голосування. Перші позиції посідають Микола Амосов і Степан Бандера. Одіозний Дмитро Табачник (нині втік до Москви) організовує «накрутку»: протягом двох діб за Ярослава Мудрого надсилають по сотні SMS з одних номерів. Бандера лякає кураторів навіть у якості телегероя, тому він поступається другим місцем. Журналісти намагаються провести розслідування. Але факт залишається фактом – прості люди обирають його одним з найвидатніших українців.

Ющенко присвоює йому звання Героя України, нагороду отримує канадійський онук. За Януковича рішення скасовується через суди з формулюванням, що Степан Бандера фактично не був громадянином держави Україна, бо такої держави тоді, дійсно, не існувало. Янукович робить все для виконання вказівок Кремля, але з іншого боку тільки привертає увагу до постаті Бандери, до історії визвольної боротьби ОУН-УПА.

Сучасні історики, зокрема і директор Українського інституту Національної пам’яті Володимир В’ятрович, збігаються у думках, що станом на сьогодні не існує неупередженої біографії Бандери. Мабуть, він має рацію. Бо постать, як полюблять говорити на нашому історичному факультеті ДНУ, контраверсійна. І поки вони шукають або створюють ідеальний текст, я своїми словами переказую вам про персону, ім’я якої буде носити одна з головних вулиць міста.

Назва «вул. Леніна» змінюється на «вул. Степана Бандери».

 

Активіст ГО «Майдан Січеслав Дніпро» Олена Іваницька

 

 

 

Офіційна сторінка ГО "Майдан Січеслав-Дніпро" у Фейсбуці! Приєднуйтесь!

Опубликовано Громадська організація "Майдан Січеслав-Дніпро" 9 июня 2017 г.
 
 

Сподобалася стаття? Підпишіться на RSS.

Стаття прочитана 203 раз(ів).
 
Ще з цієї рубрики:
Тут ви можете написати коментар до запису "Битва за Бандеру («вул. Леніна» на «вул. Степана Бандери»)"

* Текст коментаря
* Обов'язкові поля для заповнення

Архіви
Наші партнери
ГО «Нове бачення»

ГО «Сила Майбутнього»

ГО «Екодніпро Стандарт»

ГО «Суспільство проти свавілля»,

ГО «Характерник» м. Павлоград

Читати нас
Контакти
e-mail:

maidan-sicheslav@i.ua

т.: +380687755502