Диктатори пішли, а їхні закони залишилися

Два роки минуло після прийняття так званих диктаторських законів, але деякі з них й досі псують життя волелюбним жителям України.

Нагадаю, що саме 16 січня 2014 року більшість у Верховній Раді, яка стала реально «Верховною Зрадою», проголосувала за закони, буквально відібравши у громадян право на справедливий суд, свободу слова і зборів та самовираження. І цю «бумаженцію», не моргнувши оком, хвацько підмахнув відомий всьому світові президент-утікач Янукович (він же «Професор», він же «Тому що» ... ну, і так далі).

Фото: Facebook

Фото: Facebook

Що в підсумку отримала країна? Правильно – зворотний ефект. Народ масово вийшов на вулиці протестувати вже не стільки за вступ до Євросоюзу, скільки проти поліцейської держави. Бо дістала вже людей сволота, яка примудрилися своїми рученятами «знайти» 235 голосів «за».

Що зробила тодішня опозиція, до якої входили УДАР, «Батьківщина» і «Свобода»? Так, спочатку спокійно продовжила працювати у ВР, проковтнувши справжній плювок в обличчя.

Але терпіли знущання недовго. Після провокаційного розстрілу майданівців і масових випадків абсолютно відкритого свавілля з боку «правоохоронців» у столиці та інших великих містах України народ пішов на крайні заходи і домігся того, щоб всякі там «януки» та «шпонки», боягузливо підібравши хвости, нарешті показали свої п'яти на кордоні.

Шкода лише, прости Господи, що не знайшлося тоді пари-трійки влучно стріляючих «кіборгів». Тим часом, погодьтеся, що випадок в історії безпрецедентний: палиця з ланцюгом в руках євромайданівця на смерть перелякала чиновників, за якими стояла ціла армія силовиків. До речі, саме в ті дні в середовищі правоохоронців таки задумалися над питанням, кому вони насправді служать, мудро прийнявши рішення захистити народ, а не злодійкуватих брехунів-чиновників. В іншому випадку наслідки могли б бути непередбачувані, точніше – ще більш кривавими.

Але повернемося трохи назад. Отже, на Євромайдані в Києві Народна Рада України почала організовувати Віче, в рамках якого диктаторські закони визнали нелегітимними. Причому зараз мало хто згадує, що «закони» ці – тупа калька з подібних документів, давно затверджених в Російській Федерації. Тобто вже тоді «великий брат», хай йому Грець, якщо не прямо, то опосередковано «допомагав» Україні.

Але страшніше не це. Люди після бійні на Грушевського і Революції Гідності в цілому відчули смак перемоги над владою. Але перемога засліплює. Тому пізніше увага більшості свідомих громадян переключилася на Крим, потім – на Донбас. А про те, що відбувається буквально під носом, чомусь швидко забули.

І даремно. Тому що нові правителі зберегли низку норм в чинному законодавстві, скориставшись саме диктаторськими законами. Наприклад, узаконена презумпція винуватості за порушення водіями ПДР. Крім того, у нас цілком законно можна відкривати заочне кримінальне провадження. І добре б це стосувалося тільки Яника-шманика, Пшонки-шпонки та інших зрадників батьківщини та народу.

Втім, закон має бути один для всіх. І чи не за це боролися люди на майданах по всій країні? Тоді виходить, що будь-кого можна легко засудити, поки він буде «поза зоною досяжності»? Отож, шановні, отож.

Залишається додати, що жителі України, втомлені війною в Донбасі і повсюдним терором, вже не пильнують за роботою парламенту в ЗМІ (деякі, навіть, телевізор не вмикають), робота якого, на превеликий жаль, все частіше нагадує «вєлікіє труди» своїх попередників. Останні, більшість з них, у свою чергу примудрилися уникнути покарання. Хтось рвонув слідом за «легітимним» до Мордору, інші відбулися «сміттєвою» люстрацією, треті спокійнісінько відвідують Верховну Раду, перефарбувавшись в демократів...

Два роки минуло. Але забувати про те, що було з нами, з країною, ні в якому разі не можна. Інакше здобудемо повторення «пройденого матеріалу», витканого людськими жертвами, кров'ю наших братів і сестер, які віддали життя за те, щоб ми жили краще.

І якщо воно нам не треба, так давайте ж почнемо насправді жити краще та ретельно контролювати нову владу, яка без цього вдруге може народити нам Януковича и Ко.

Слава Україні! І – вічна пам'ять справжнім героям!

 

P.S. Варто нагадати, що диктаторські закони 2014 року передбачали також можливість заборони державою доступу до Інтернету. Боялися, гадюки, що народ і там їм кисень перекриє. Не вийшло!

 

З повагою, голова ГО «Майдан Січеслав-Дніпро», Віктор Романенко

 

 

Офіційна сторінка ГО "Майдан Січеслав-Дніпро" у Фейсбуці! Приєднуйтесь!

Опубликовано Громадська організація "Майдан Січеслав-Дніпро" 9 июня 2017 г.
 
 

Сподобалася стаття? Підпишіться на RSS.

Стаття прочитана 219 раз(ів).
 
Ще з цієї рубрики:
Тут ви можете написати коментар до запису "Диктатори пішли, а їхні закони залишилися"

Увійти, щоб залишити відгук.

Архіви
Наші партнери
ГО «Нове бачення»

ГО «Сила Майбутнього»

ГО «Екодніпро Стандарт»

ГО «Суспільство проти свавілля»,

ГО «Характерник» м. Павлоград

Читати нас
Контакти
e-mail:

maidan-sicheslav@i.ua

т.: +380687755502