Міськрада — саботажники чи непрофесіонали? Що страшніше? 

 

Вулиці 2  Серед новин від політологів поширюється думка про те, що в Кремлі досі впевнені в розколі України на дві частини. І дійсно, дивлячись на реакцію на позбавлення міста від символів тоталітарного режиму, стає зрозумілим, що конфлікт із політичного, тобто між демократією і автократією, переходить в етнічний – між незалежністю і імперією.

 

Журналісти. Тут більш-менш зрозуміло – чим далі від столиці, тим скрутніше з пошуками годівнички, тим менше резонансних тем, тим складніше з публікаціями. Тому їм якраз можна вибачити слабенькі сепаратистські коментарії з граматичними помилками, хоча питання залишається: невже людина з вищою освітою не розуміє вплив ідеології на свідомість?

Соцмережі. Виглядає трохи багатогранніше, з переходом на особистості. Пости поділяються на:

сераратистські вкиди – «нащо українські назви, краще «вулиця wi-fi» або «бульвар Колумба», «а ви спитали Марьіванну», «петрос – це камінь», «святі Петро і Онуфрій теж якимось боком об наше місто потерлися».

і ніжне-індивідуальне: «я журналіст (цеховик), тому завжди захищатиму своїх», «не треба нашу місцеву громаду («вату») бентежити привидом Бандери», «таксисти заблукають».

Олег Ростовцев, гідний оратор і активний городянин, роздає інтерв’ю про бажані нові назви. Представник народу, що пережив Холокост, рекомендує народові, що пережив Голодомор, назвати вулицю Леніна вулицею Гаррі Поттера. Біда. Чи самохизування? Можна пробачити, аби не тисячі загиблих у російсько-українській війні.

Але головна біда криється за лаштунками міськради.

До складу Комісії з перейменувань зараховано 12 депутатів, з яких не працює жоден через ляканину за рейтинги перед виборами, і 10 держслужбовців, з яких працюють чотири (включно з пані мером і головним архітектором міста) і двоє присилають заступників, інші засідання ігнорують).

Склад науковців, що приймають участь в розробці топонімічної політики міста, потужно-поважний – історики, соціологи, архітектори. Серед них 4 доктори наук і 11 кандидатів наук, працівники історичного музею. Разом із громадськими активістами вони склали перелік назв, що підпадають під перейменування, включно від назви міста до Червонопролетарського тупика в Самарському районі, і надали рекомендації щодо нових назв.

Перший етап Закону України про декомунізацію виконано, назви рекомендовано. Паралельно у цей самий час міськрада має оголосити про громадські слухання і відкрити голосування на сайті за нову назву міста.

І тут починають коїтися дивні речі.

По-перше, в перелік запропонованих до голосування назв затирається «Дніпропетровськ», який разом із десятьма назвами інших міст прямо підпадає під дію Закону України. Хтось в міськраді не читав закон? Далі-більше: голосування зривається через велику кількість голосів за «Дніпро», результати анулюються, оголошується нове голосування, де в лідерах «Дніпропетровськ» (знову поставлений до голосування!), на другому місті «Січеслав» – історична назва, що носить скоріш епічні ознаки і може послужитися у якості назви для етномузею, ніж можливий варіант сучасної назви міста–мільйонника, але приємно виконує роль подразника оппоелекторату. «Дніпро» губиться в загальному списку, тоді як на інших, не контрольованих міськрадою, сайтах він безперечний лідер (60 і більше %).

Але це лише квіточки. По-друге, не зважаючи на протести членів Комісії, міськрада оголошує громадські слухання по однакових датах в різних районах, запаралелює Жовтневий–Кіровський, Ленінський–Самарський, Бабушкінський–АНД. Тепер історикам складніше вести розмови з городянами, пояснюючи стратегію топонімічної політики і доцільність позбавлення від радянських назв.

Але і це ще не все. По-третє, як з'ясовується, на сайті допущена (свідомо зроблена?) помилка в оголошенні про громадські слухання і тепер тема стосується лише обговорення назви міста, а по назвам вулиць треба проводити інші слухання, терміни проведення яких взагалі не визначені. Тобто, публічне обговорення нових назв вулиць в серпні зірвано.

Повернімося до Закону України № 2558:

«У разі невиконання юридичними особами ... вимог цього Закону їх діяльність підлягає припиненню в судовому порядку за позовом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику»;

«Особи, винні у порушенні вимог цього Закону, несуть відповідальність згідно із законом»;

«Ті самі дії, вчинені особою, яка є представником влади, або вчинені повторно, або організованою групою, або з використанням засобів масової інформації, – караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з конфіскацією майна або без такої».

Але цікавіше далі.

Інформація для тих, хто Закон України № 2558 не читав: навіть у разі відмови від прийняття нових назв міською радою і відсутністю розпорядження міського голови про перейменування, цей обов'язок автоматично переходить до голови ОДА, а далі до Кабінету Міністрів, і перейменування здійснюються на підставі рекомендацій Українського інституту національної пам'яті.

Залишається питання: дії міськради саботаж виконання Закону України № 2885 чи, як завжди, типовий совковий непрофесіоналізм? Навіть складно визначитися, що страшніше.

 

Член ГО «Майдан Січеслав-Дніпро»  Олена Іваницька

Офіційна сторінка ГО "Майдан Січеслав-Дніпро" у Фейсбуці! Приєднуйтесь!

Опубликовано Громадська організація "Майдан Січеслав-Дніпро" 9 июня 2017 г.
 
 

Сподобалася стаття? Підпишіться на RSS.

Стаття прочитана 167 раз(ів).
 
Ще з цієї рубрики:
Тут ви можете написати коментар до запису "Міськрада — саботажники чи непрофесіонали? Що страшніше? "

* Текст коментаря
* Обов'язкові поля для заповнення

Архіви
Наші партнери
ГО «Нове бачення»

ГО «Сила Майбутнього»

ГО «Екодніпро Стандарт»

ГО «Суспільство проти свавілля»,

ГО «Характерник» м. Павлоград

Читати нас
Контакти
e-mail:

maidan-sicheslav@i.ua

т.: +380687755502