«НЕЗАЛЕЖНІСТЬ» від законів і своїх законних прав…

Минуло свято – річниця незалежності. З екрана телевізора прем’єр-міністр нам красномовно змалював зміст цього поняття у сучасному світі. А я – пересічний громадянин України з гіркотою і болем розмірковую про його значення для таких як я…

На лівому березі славної річки Дніпро (саме на тому, який «крутіше»), в місті Дніпропетровську, в самому кінці вулиці Новоселівської заховався маленький двоповерховий будиночок під номером 42. Чому заховався? Та тому, що за роки «незалежності» його так оточили приватними територіями, що з самої вулиці Новоселівської до нього ні під'їхати, ні підійти не можна.

9947ff740ded005acd1ef817c1c6ebbb2264c1d53a58c341c7431add87df4e33

Але в цьому будиночку живуть НАЙНЕЗАЛЕЖНІШІ люди. І цю НЕЗАЛЕЖНІСТЬ вони придбали, завдяки тому, що цей будиночок є гуртожитком, а гарантом цієї НЕЗАЛЕЖНОСТІ виступає нинішній власник гуртожитку - суб'єкт підприємницької діяльності (в народі «пепешники») Гріншпун Федір Володимирович, якому у вже далекому 2000 році пощастило придбати зазначений будиночок у розташованого неподалік ВАТ «Металлургмаш» аж за 1200 гривень !!! Вдале придбання, чи не так?

З цього і починається історія НЕЗАЛЕЖНОСТІ мешканців цього гуртожитку.

НЕЗАЛЕЖНІСТЬ від законів і своїх законних прав, НЕЗАЛЕЖНІСТЬ від комунальних послуг та комунальників. Залишилася тільки одна «ЗАЛЕЖНІСТЬ» - від волі і свавілля того ж пепешника.

Мешканці цього гуртожитку - колишні працівники ВАТ «Металлургмаш» зі своїми сім'ями, довгі роки працювали на цьому підприємстві і плекали надію на швидке поліпшення житлових умов, - тобто на отримання окремих і впорядкованих квартир. Але не тут-то було! Грянула ПЕРЕСТРОЙКА, навздогін Приватизація, і ... зруйнувала мрії і надії мешканців гуртожитку. Але дала НЕЗАЛЕЖНІСТЬ. Для початку від права приватизувати хоча б те житло, яке у них є, і яке вони чесно заробили - житлові кімнати у вже рідному гуртожитку. Автори закону «Про приватизацію державного житлового фонду» не дали їм такого права, урочисто пообіцявши всіх мешканців гуртожитків забезпечити благоустроєним житлом, і пообіцявши всім громадянам України по окремій квартирі до 2000 року!!!

До цього часу вище згадане ВАТ «Металлургмаш» змінило власника - контрольним пакетом акцій заволоділа відома корпорація «АЛЕФ». Підприємство припинило виробничу діяльність, а його працівників змусили звільнитися. Мешканців гуртожитку теж ... А будівлю гуртожитку після акціонування підприємства, було передано у колективну власність його акціонерів (як з'ясувалося вже в 2011 році - незаконно), отже, і сам гуртожиток і доля всіх його мешканців тепер перебувала у віданні корпорації «Алеф». Утримання гуртожитку справа досить клопітка. І голова правління ВАТ «Металлургмаш» Л.В. Недибалюк отримав вказівку від керівника корпорації пана Єрмолаєва будь-якими шляхами від цих клопотів, тобто від гуртожитку, позбутися.

Для початку була зроблена спроба виселити мешканців гуртожитку під приводом капітального ремонту будівлі. Мешканці встояли. Ось тоді то й було прийнято рішення - будівлю гуртожитку, разом з перекірливими мешканцями - ПРОДАТИ. І продали… Без попередження (!?) І без відома мешканців. Покупця шукали недалеко - колишній заступник голови правління ВАТ «Металлургмаш» (до речі, саме в його віданні перебувало житлово-комунальне господарство підприємства), а до цього часу вже приватний підприємець Гріншпун Федір Володимирович придбав двоповерховий будинок, площею 970 кв.м. за !!! 1200 гривень. Почім при цьому йшли душі і долі мешканців цього будинку, історія замовчує - документів, які б обумовлювали їх права при оформленні договору купівлі-продажу, не знайдено. Швидше за все, і продавець, і покупець просто «забули» про їх існування.

Прикупивши задешево гуртожиток, ПП Гріншпун Ф.В. активно приступив до господарської діяльності у своїй новій вотчині. Він мріяв про прибутковий бізнес - з цього гуртожитку облаштувати офісну будівлю і здавати в ньому приміщення в оренду. І першим завданням було звільнити гуртожиток від його законних мешканців.

Для початку новий «господар» відключив в гуртожитку газ, потім електрику, переобладнав кухні в офісні приміщення, душові - під комори, комори - знову в офіси, на вході поставив озброєну охорону і видав розпорядження - не зареєстровані (не прописані) громадян у гуртожитку не пускати !!! Існування в умовах колонії суворого режиму багато з мешканців не витримали - хто мав хоч якусь можливість - виїхали - хто до батьків, хто взагалі з міста. Кому йти було зовсім нікуди - залишилися жити при гасницях і свічках (на початку третього тисячоліття !!!), в оточенні офісів і фірмочок. Сьогодні в цьому гуртожитку проживають і зареєстровані дев'ятнадцять чоловік, з яких четверо - неповнолітні.

Захищаючи своє право на житло, мешканці гуртожитку оббивали пороги виконкомів, судів, прокуратури. У надії забезпечити собі прийнятні умови проживання намагалися укласти договори на надання житлово-комунальних послуг безпосередньо з організаціями їх надавачами. І скрізь наривалися на один і той же відповідь - ви для нас ніхто, і звати вас ніяк. У гуртожитка є власник і тільки він має право ним розпоряджатися, і тільки йому вирішувати, яким житлово-комунальним послугам бути і яким не бути у гуртожитку. Так прийшла наступна НЕЗАЛЕЖНІСТЬ - від комунальників, а з нею і свобода від житлово-комунальних послуг.

Намагаючись відновити свої права на елементарні умови проживання, мешканці звернулися до суду з позовом про поновлення газопостачання. У 2002 році апеляційний суд Дніпропетровської області позов задовольнив. ВАТ «Дніпрогаз» відновило газопостачання. А «господар» взяв, та й закрив кухню на замок, а потім ще й ухитрився цю кімнатку з газовою плитою здати в оренду, під офіс. Мовляв, «фігвам» вам! А будинок мій- хочу, відкрию кухню, не хочу - не відкрию. Рішення суду виконано - газ до гуртожитку підключений, а користуватися ним не обов'язково.

Наступна спроба виселити докучливих мешканців була зроблена вже в суді. І мешканці знову в суд - з зустрічним позовом про усунення перешкод у користуванні житловими приміщеннями. Скоро слово мовиться, та не скоро діло робиться. Шість років суд розглядав позови - нарешті дочекалися рішення УРА - не виселяти!, перешкоди у користуванні усунути - кухні відкрити! газопостачання - відновити! душові - відкрити! забезпечити безперебійну роботу комунікацій та електропостачання в цих приміщеннях, цілодобовий і безперешкодний доступ мешканців до житлових приміщень і до приміщень загального користування. Але рішення суду - це одне, а його виконання - інше. Ну не хоче ПП Гріншпун Ф.В. виконувати рішення суду, і ніяка виконавча влада, прокуратура не може (а швидше за все теж не хоче) його змусити, незважаючи на численні звернення мешканців.

Ну не вважає Гріншпун Федір Володимирович необхідним для себе виконання законів взагалі і щодо мешканців гуртожитку тим більше. А органи державної влади йому всіляко в цьому сприяють - адже у нього є «право приватної власності», а мешканці, як ми вже зрозуміли, від своїх прав НЕЗАЛЕЖНІ.

Вісім років в суді Амур-Нижньодніпровського району розглядалася справа за позовом мешканців гуртожитку «Про визнання недійсним договору купівлі-продажу гуртожитку». Точніше не розглядалося, а плавно переходило від одного судді до іншого. Відповідачі - ВАТ «Металлургмаш» та ПП Гріншпун Ф.В. по черзі не з’являлись в судове засідання, судді змінювалися і в підсумку по суті справа так і не розглядалася. І для того, щоб дочекатися рішення по справі, ймовірно, довелося б прожити не одне життя…

А можновладці тим часом прийняли закон «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків». І законом закріпили за ними (мешканцями) право на приватизацію житлових кімнат у гуртожитках. А по суті, обдарували мешканців гуртожитку по вулиці Новоселівська, 42 ще однією НЕЗАЛЕЖНІСТЮ - від прав, нарешті наданих цим законом. Адже як можна приватизувати те, що вже перебуває у приватній власності і не у мешканців гуртожитку, а у пепешника Гріншпуна ?

З метою вирвати своє єдине законне житло з приватної власності та хитросплетінь законів, закріпити свої законні права на житло, мешканці гуртожитку звернулися до регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області та до органів прокуратури з вимогою повернути будівлю гуртожитку у власність держави. І прокуратура і Фонд держмайна визнали вимоги мешканців законними і обґрунтованими. Регіональне відділення Фонду держмайна надало Амур-Нижньодніпровському суду свої пояснення на цей предмет, з яких випливає, що будівлю гуртожитку було незаконно включено до переліку майна, переданого у володіння організації орендарів ВАТ «Металлургмаш». Отже, і продавати його це підприємство законних прав не мало. А прокуратура Амур-Нижньодніпровського району у своєму листі від 07.03.11 порадувала мешканців гуртожитку новиною про те, що прокуратурою району прийнято рішення про пред'явлення позову в інтересах мешканців гуртожитку. Після цього представники прокуратури та Фонду держмайна в якості третіх осіб дружно відвідали чергове судове засідання суду у справі «про визнання недійсним договору купівлі-продажу гуртожитку», яке в черговий раз було відкладено, через неявку відповідача, дружно взяли на себе зобов'язання виступати на захист прав мешканців зазначеного гуртожитку, і так само дружно забули про свою обіцянку. При зверненні в прокуратуру мешканцям відповідають, що подачею відповідного позову зобов'язався зайнятися Фонд, при цьому, як виявилося підтвердити зазначене зобов'язання працівники прокуратури не можуть. А регіональне відділення Фонду держмайна, у свою чергу, посилається на те, що пред'являти такий позов зобов'язана прокуратура (і тут-то вони більше праві).

А нинішній власник гуртожитку тим часом не дрімає. І згадав про ще один спосіб примусити мешканців до виселення - економічний. Для цього в 2010 році взяв та й підвищив мешканцям квартплату. Посилаючись, нібито, на Розпорядження голови облдержадміністрації «про встановлення граничної вартості на проживання в гуртожитках ...», і чомусь керуючись при цьому вартістю одного ліжко-місця, незважаючи на те, що всі мешканці гуртожитку зі своїми сім'ями займають відокремлені приміщення (окремі житлові кімнати) і за законом повинні оплачувати житлово-комунальні послуги так само, як і мешканці багатоквартирних будинків. Тобто підвищення тарифів проводити можна, але відповідно до закону «Про житлово-комунальних послуги». А цей закон, до речі, передбачає ще й те, що ці послуги повинні не тільки оплачуватися, а й надаватися. Мешканці гуртожитку звернулися в обласну інспекцію за цінами, інспекція у свою чергу справила відповідну перевірку, виявила порушення, склала припис. Але Гріншпун Ф.В. проігнорував цим приписом, втім, як і раніше рішенням суду.

Бізнесменом пепешник Гріншпун Ф.В. виявився нікудишнім. Ну кому потрібні офісні приміщення в холодній, невідремонтованій будівлі, до якої в бездоріжжя не тільки під'їхати, але й підійти не можна (єдину вуличку від паркану до паркану заливає дощовою водою), з запущеними і немитими туалетами, та ще й в оточенні мешканців? Бізнес з облаштуванням офісної будівлі провалився. «Хазяїн» вирішив іншим шляхом отримувати прибуток - зробити з гуртожитку Прибутковий будинок. Тобто теж здавати приміщення в оренду - але вже під житло. Благо бездомних в цій країні хоч греблю гати. Та народ все невибагливий - аби дах над головою. І в 2010 році стали з'являтися в гуртожитку нові мешканці. Для них була обладнана душова. В одному з приміщень кухні, хоч і незаконно (без оформлення технічних умов), але встановлено ​​електричні плити. А душову закрили на замок і ключі вручали тільки новим мешканцям, суворо попередивши: постійних (зареєстрованих) мешканців в душ не пускати !!! Тому, що законні мешканці досі заважають - жилої площі займають багато, а оплачую тільки те, що передбачено законом, а цього підприємцю мало. І вирішив наш підприємець знову підняти плату за житло, але вже шляхом законним, точніше білязаконним (нагадаю: від законів мешканці Незалежні).

Для Цього в квітні 2011 року ПП Гріншпун Ф.В. офіційно звернувся до мера міста з проханням організувати в гуртожитку по вулиці Новоселівська, 42 Громадські слухання щодо доведення тарифів на утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Відповідне розпорядження мер міста ШІ. Куліченко підписав, що мало означати початок процедури підвищення тарифів, а заодно і ознаменувати торжество демократії в окремо взятому гуртожитку. І демократія восторжествувала - громадські слухання були проведені, правда не зовсім відповідно до закону - ну повідомити вчасно мешканців забули, ну запросити представників міськвиконкому забули, та й при розрахунку вартості послуг забули про існування нормативних документів, які надання та оплату надання таких послуг регламентують, ну ще там дрібні упущення допустили ... Але зате в результаті отримали вартість послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (це те, що в народі квартплатою звати) аж 19 гривень і 17 копійок за один квадратний метр житлової площі, встановивши тим самим всеукраїнський рекорд!!!

Але мешканці такого «рекорду» не оцінили - і вчинили відповідно до закону, звернувшись із протестом до організатора слухань - Дніпропетровського міськвиконкому. І Дніпропетровський міськвиконком почув таки ГЛАС ННАРОДУ!!! Захмарного тарифу не затвердив, правда, чомусь і не визнавши факту його існування. Мешканцям відповіли, що «розрахунку тарифу від балансоутримувача будинку № 42 по вул. Новоселівській НЕ надходило». Ну це мешканці тільки потім зрозуміли, що така відповідь потрібна була для того, щоб заспокоїти хвилювання серед мешканців гуртожитку. Гріншпуну Ф.В. пакет документів для затвердження тарифів повернули з іншою редакцією відповіді - мовляв, що ж ви, шановний, стверджуєте тарифи, якщо самі «додатково» надали документи, які підтверджують, що гуртожиток має юридичний статус гуртожитку для проживання одиноких громадян. І, виявляється, надали саме вчасно - в той же день, коли мешканці подали в міськвиконком свою вимогу не затверджувати явно завищених тарифів. І кімнати в гуртожитку, за версією Гріншпуна Ф.В. та міськвиконкому, знаходяться у спільному користуванні кількох осіб, які не перебувають у сімейних відносинах.

Ось тепер мешканців гуртожитку зробили НЕЗАЛЕЖНИМИ і від сімейних відносин.

І знову ми стикаємося з ситуацією, коли влада - в даному випадку Дніпропетровська міська рада сприяють і потурають власнику. Щоб забезпечити «хазяїну» отримання прибутку, міськвиконком готовий не тільки прийняти за істину наявність «юридичного» документа, нібито підтверджує статус гуртожитку як гуртожитки для проживання одиноких громадян (адже до 20 липня 2011 цього документа не існувало, та і його поява суперечить істинному стану речей, адже гуртожитку люди проживають родинами), але і на догоду йому ж підправити текст розпорядження голови Дніпропетровської облдержадміністрації, щоб було зручніше дурити мешканців гуртожитку, щоб цей текст у цій новій редакції дозволив приватному підприємцю Гріншпун Ф.В. не обмежуватися платою за квадратний метр, а виставляти по повній - сімейні стосунки скасував, сміливо поділив площу займаних приміщень на 6 (мінімальна площа ліжко-місця), по два, три ліжко-місця на одного мешканця порахував і помножив на вартість 1 ліжко-місця! Браво! Вийшло більше, ніж по 19,17 грн. за квадратний метр! І таким чином пепешник Гріншпун Ф.В. розрахував тільки квартплату! А ще мешканці повинні оплачувати воду і стоки, електроенергію, опалення!!! І ось тепер-то збудеться заповітна підприємницька мрія - мешканці цього не витримають! І підуть! Або вимруть з голоду! А субсидія мешканцям гуртожитку не світить - тому, що гуртожиток приватний, бо належить тому самому Гріншпуну, бо тарифи на проживання у гуртожитку в законному порядку не затверджувались. НЕЗАЛЕЖНІ мешканці від субсидій!

І вже за вікном 2015 рік – не вимерли!!! Мою сусідку виселено судом – а людина пропрацювала чотирнадцять років на вищезгаданому ВАТ «Металургмаш» у надії на отримання житла… Сусіда – вже пенсіонера, вдівця, який більш як 20 років гарував – просто викинули із займаного житла, а його небагате майно «пепешник» вивіз у свій гараж, а сказати вірніше – вкрав. Ще про виселення двох моїх сусідів тягнуться безкінечні справи у суді. Нічим не гербує пан Гріншпун – підроблені документи, брехливі свідки… «Справедливість» та «неупередженість» наших судів – це окрема тема для обговорення.

Ми – мешканці гуртожитку, в черговий раз отримавши від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області підтвердження незаконності включення гуртожитку до статутного фонду ВАТ «Металургмаш» знову звернулись до прокуратури з вимогою повернути державі вкрадений гуртожиток а його мешканцям законне житло.

Закрутилося… Відкрили аж чотири чи п’ять кримінальних проваджень і за побиття мешканки гуртожитку, і за вкрадені речі пенсіонера, і за підроблені документи, і за незаконні виселення, і за шахрайські дії - місяць тягали мешканців гуртожитку по допитах. І… жодного кроку відносно незаконної приватизації гуртожитку, його незаконного продажу.

На всі наші вимоги та запитання відповідь одна – тривають слідчі дії. А точніше – триває зумисне затягування слідства.

Ось так і живуть мешканці цього маленького гуртожитку, що сховався в глибині вулиці Новоселівської на «крутому» лівому березі славної річки Дніпро в місті Дніпропетровську. Незалежні, позбавлені конституційних і громадянських прав, змушені оббивати пороги можновладців, прокуратури, судів, відстоюючи своє право на справедливість, на законне житло, на гідне життя, на впевненість у наступному дні для своїх дітей та онуків.

Активіст ГО «Майдан Січеслав-Дніпро» Лідія Процива

Офіційна сторінка ГО "Майдан Січеслав-Дніпро" у Фейсбуці! Приєднуйтесь!

Опубликовано Громадська організація "Майдан Січеслав-Дніпро" 9 июня 2017 г.
 
 

Сподобалася стаття? Підпишіться на RSS.

Стаття прочитана 229 раз(ів).
 
Ще з цієї рубрики:
Тут ви можете написати коментар до запису "«НЕЗАЛЕЖНІСТЬ» від законів і своїх законних прав…"

* Текст коментаря
* Обов'язкові поля для заповнення

Архіви
Наші партнери
ГО «Нове бачення»

ГО «Сила Майбутнього»

ГО «Екодніпро Стандарт»

ГО «Суспільство проти свавілля»,

ГО «Характерник» м. Павлоград

Читати нас
Контакти
e-mail:

maidan-sicheslav@i.ua

т.: +380687755502