Поважати сильного легко, а слабкого – слабо?

Ми ще гальмуємо свої авто на перехресті, коли бачимо жінку з дитиною. Але бабусю з ціпком геть не помічаємо. Ми стали черствіші. Нестерпно важкі часи нас створюють такими. Тому варто розібратися, що сталося з нинішнім поколінням українців і чому ми втрачаємо повагу до людей похилого віку.


Під час Революції Гідності на Майдані найсмачнішу їжу віддавали старим, які прийшли підтримати молодь. Крім того, саме безстрашні пенсіонери – честь їм і хвала! – першими стали допомагати теплими речами і продуктами євромайданівцям.

Здобули – втік боягуз Янукович і його поплічники. А незабаром почалася жорстока війна в Донбасі – ще одне, більш складне і нестерпне випробування для народу.

Згадую розповідь журналістки одного з центральних телеканалів нашої країни. Дівчина їхала в автобусі і побачила, що біля демобілізованого бійця є вільне місце, але ніхто поруч з ним не сідав, хоча в салоні було затісно. Вона примостилася поруч і помітила, що люди… цураються воїна, який, не шкодуючи життя, захищав їх спокійний сон. Їй, яка не раз й сама була на передовій, стало огидно за солдата і дуже захотілося якось підтримати його. Втім, молодиця ще не знала, яким чином це зробити. І лише коли журналістка виходила на своїй зупинці, вона обернулася і посміхнулася цьому бійцеві. Він – посміхнувся дівчині у відповідь.

Ось воно – те, чого нам зараз так не вистачає. Інакше – отримаємо синдром схожий з постафганським, коли радянські бійці, стикаючись в мирному житті з непорозумінням співвітчизників, кидались у всі тяжкі гріхи та створювали різні кримінальні угруповання.

Тільки якщо ми все ж таки починаємо поважати силу, то розуміти, що пережили солдати і офіцери, які повернулися з АТО, поки не навчилися. Як і забули, що треба поважати не тільки жінок, дітей, а й людей похилого віку, багато з яких також воюють в добровольчих батальйонах.

Згодна, у багатьох в головах живе ще думка про те, що, мовляв, всі літні люди – скопом колишні жовтенята-ленінці, піонери, комсомольці і комуністи. Багато хто досі вважає, що ці бідні люди похилого віку – мало не головний ворог незалежної України, пособники Кремля, і так далі.

А про те, що саме вони – наші пращури, бабусі й дідусі, яким просто волею долі дісталося жити і працювати в радянський час, ми не згадуємо. Те, що ми живемо в будинках, побудованих ними, працюємо на підприємствах, споруджених ними, теж забули. Те, що вони – принижені мізерними пенсіями і зрозуміти не можуть, як впоратися з комунальними тарифами навіть за допомогою субсидій, ми і взагалі не знаємо.

Як не знаємо ми (бо вже забули яким чином треба читати книжки), що, за архівними даними СБУ, найбільшій підпільний антирадянський рух за незалежність був саме на Дніпропетровщині, а не на Західній Україні. І може так статися, що саме ось ця мила бабуся чи цей смішний старий нащадок справжніх козаків дивом вижили в катівнях НКВС. Що саме вони, завдяки неймовірним зусиллям, залишилися вірними своїм ідеалам – незважаючи ні на що!

Вони дожили до наших днів, щоб розповісти нащадкам про ті жахи, які були при комуністичному режимі. Втім, і про режими нової України вони знають набагато більше нашого брата, захопленого комп'ютерними іграми, Інтернетом. Нашого брата, який набагато ретельніше вибирає куди полетіти в чергову відпустку – в Туреччину або Таїланд, ніж між тим – гальмувати на вищезгаданому перехресті чи ні.

Нагадаю вам, шановні земляки: абсолютна більшість літніх людей ніколи не була за кордоном. І, напевно, вони вже ніколи там не будуть – їм би дотягнути до наступної подачки від пенсійного фонду. І старі не винні в тому, що зараз відбувається в Україні. Вони жили по-своєму, їх зомбували світлим майбутнім і обдурили.

Тому варто озирнутися навколо і, вибачайте за банальність, допоможемо їм перейти дорогу, донести сумку з нехитрим скарбом. Заглянемо до самотніх сусідів, запитаємо, чи потребують вони допомоги. Ось тоді ми станемо єдиним народом. Єдиною нацією, що не ділить людей на своїх і чужих, молодих і старих...

Читаю в ЗМІ про напад під Павлоградом: двоє молодиків відібрали бідон у 84-річної (!!!) бабусі. Незабаром міліція затримала цих тварюк. Як ви гадаєте, що у минулі часи люди зробили б з такими покидьками? Відповідь ви знаєте.

 

Член правління ГО "Майдан Січеслав-Дніпро" Вероніка КОМІССАР

Офіційна сторінка ГО "Майдан Січеслав-Дніпро" у Фейсбуці! Приєднуйтесь!

Опубликовано Громадська організація "Майдан Січеслав-Дніпро" 9 июня 2017 г.
 
Метки текущей записи: , , ,
 

Сподобалася стаття? Підпишіться на RSS.

Стаття прочитана 108 раз(ів).
 
Ще з цієї рубрики:
Тут ви можете написати коментар до запису "Поважати сильного легко, а слабкого – слабо?"

Увійти, щоб залишити відгук.

Архіви
Наші партнери
ГО «Нове бачення»

ГО «Сила Майбутнього»

ГО «Екодніпро Стандарт»

ГО «Суспільство проти свавілля»,

ГО «Характерник» м. Павлоград

Читати нас
Контакти
e-mail:

maidan-sicheslav@i.ua

т.: +380992161366