Ти – жінка, і цим ти вже права

0JC78805

Доля української жінки завжди була нелегка. Але й сьогодні чоловіки не поспішають її полегшувати.

І палаюча хата для нас, і гарцюючого коня треба зупинити… Що такого потрібно ще зробити жінкам, га, мужики?

Втім наші чарівні жінки – усюди. І вони щодня доводять, що гідні рівноправності, а деяку споконвічно чоловічу роботу представниці прекрасної половини людства роблять навіть краще.

Безумовно, гендерна політика в нашій країні наразі сягає зовсім іншого рівня. Досить хоча б згадати, що на Євромайдані їх було не менш ніж чоловіків, на багатьох керівних посадах у державі, а також у Верховній Раді працює багато дам. Правда, відсоток жінок в даних і деяких інших сферах діяльності ще не ідеальний. Аж надто широкі чоловічі спини стоять на нашому шляху. Втім жінка-депутат або навіть жінка-претендент на пост голови держави для нас вже давно не диво.

Але Українська Жінка сама пробиває собі дорогу і вирішує, куди, коли і чому вона піде. Вона стала набагато вільнішою – в кращому сенсі цього слова. Тим не менше – факт: чоловіки більше звикли бачити жінок в помаранчевих жилетах, за укладкою асфальту, але, на жаль, часом забувають, що вагітним у трамваї треба місцем поступатися.

 Читайте також: Ми ще говоримо російською мовою, але думаємо вже українською

Новітня історія України. Згадайте про грандіозний волонтерський рух, створений саме жінками. Саме вони везуть вам, воїни, теплі речі та продукти. Вони куховарять в бліндажах та прифронтових зонах. Гріють вас своїми листами і добрими словами. Перев'язують вам рани і плачуть перед іконами, молячись за ваше здоров'я і життя. Пояснюють дітям, заради яких ідеалів їхній тато загинув на війні і чому саме вона почалася.

У той же час інколи дратує, коли розумієш: зупинити війну повинні саме чоловіки. Але сильні світу цього, мабуть, ще не повністю відкрили свої очі, щоб побачити: гинуть не тільки їх побратими, але й їхні матері, сестри і діти. Тобто гинуть ті, без яких майбутнє України просто неможливо. Не помічають вони і жінок в камуфляжі і з автоматами в руках.

Так, жінки – найкращі снайпери, що було доведено під час Другої Світової війни. Але тільки війна – ця брудна справа – не для них. І брали й беруть вони зброю в руки, розуміючи, що без них перемоги не буде.

Думаю, невипадково на посаду уповноваженої президента з питань врегулювання ситуації на сході України була призначена жінка – Ірина Геращенко (хай вибачать мені тисячі сестер-українок, чиї імена я не називаю в цій статті!). І вона докладає всіх зусиль для якнайшвидшого досягнення миру. Але, дорогі наші чоловіки, адже одна вона не зможе цього зробити. Де ж в такому випадку ваші сильні плечі і мудрі голови?

Дивлюся по ТБ черговий репортаж про Надію Савченко, яка вже рік нудиться в російській в'язниці. Жахливо, але й, погодьтеся, досить символічно – жінка-воїн в полоні у ворога, і страждає за те, що скоїли і досі не можуть виправити чоловіки.

Зрозуміло, що в «братській» державі давно вже сором і розум втратили. Але, панове земляки, де ж ваші зусилля з її звільнення? Питання, може статися, риторичне. Проте абсолютно точно можна сказати, кому його адресувати. Так, тим політикам, які сплять в теплих ліжечках в шикарних особняках, а не на нарах в російській тюрязі. До тих, хто баланди не нюхав, а спокійно куштує омарів, запиваючи французьким вином та потім у високих кабінетах повільно міркує про долю світу.

Українські жінки змусили себе поважати. Вони довели, що немає такої роботи, з якою вони б не впоралися. Вони не тільки красиві, розумні і талановиті, але і дуже сильні і терплячі.

Тільки не забувайте, що іноді нам все ж таки хочеться бути слабкими. Нам вкрай потрібно, щоб нас любили і говорили не чергові компліменти, а щирі слова любові. І ще хочеться, щоб все це було в мирні часи. А там ми хоч коня скаженого зупинимо, і палаючий будинок згасимо. Аби горів він не завдяки ворожим снарядам і мінам.

Згадую творчість Брюсова, який у XIX столітті написав такі рядки: «Ти жінка, і цим ти права». І відразу ж в пам'яті спливають десятки віршів Тараса Шевченка про нелегку долю української жінки, її прагнення до свободи вибору.

Еге ж, думаю, зараз Тарас Григорович, з одного боку, зрадів би тому, як змінився світ жінок його улюбленої країні, а з іншого – розгнівався б. Тож не будемо дратувати великих поетів навіть на небі!

 

 

Член правління  ГО «Майдан Січеслав-Дніпро» Вероніка КОМІССАР

Офіційна сторінка ГО "Майдан Січеслав-Дніпро" у Фейсбуці! Приєднуйтесь!

Опубликовано Громадська організація "Майдан Січеслав-Дніпро" 9 июня 2017 г.
 
Метки текущей записи: , ,
 

Сподобалася стаття? Підпишіться на RSS.

Стаття прочитана 183 раз(ів).
 
Ще з цієї рубрики:
Тут ви можете написати коментар до запису "Ти – жінка, і цим ти вже права"

* Текст коментаря
* Обов'язкові поля для заповнення

Архіви
Наші партнери
ГО «Нове бачення»

ГО «Сила Майбутнього»

ГО «Екодніпро Стандарт»

ГО «Суспільство проти свавілля»,

ГО «Характерник» м. Павлоград

Читати нас
Контакти
e-mail:

maidan-sicheslav@i.ua

т.: +380687755502