Ти – жінка, і цим ти вже права

0JC78805

Доля української жінки завжди була нелегка. Але й сьогодні чоловіки не поспішають її полегшувати.

І палаюча хата для нас, і гарцюючого коня треба зупинити… Що такого потрібно ще зробити жінкам, га, мужики?

Втім наші чарівні жінки – усюди. І вони щодня доводять, що гідні рівноправності, а деяку споконвічно чоловічу роботу представниці прекрасної половини людства роблять навіть краще.

Безумовно, гендерна політика в нашій країні наразі сягає зовсім іншого рівня. Досить хоча б згадати, що на Євромайдані їх було не менш ніж чоловіків, на багатьох керівних посадах у державі, а також у Верховній Раді працює багато дам. Правда, відсоток жінок в даних і деяких інших сферах діяльності ще не ідеальний. Аж надто широкі чоловічі спини стоять на нашому шляху. Втім жінка-депутат або навіть жінка-претендент на пост голови держави для нас вже давно не диво.

Але Українська Жінка сама пробиває собі дорогу і вирішує, куди, коли і чому вона піде. Вона стала набагато вільнішою – в кращому сенсі цього слова. Тим не менше – факт: чоловіки більше звикли бачити жінок в помаранчевих жилетах, за укладкою асфальту, але, на жаль, часом забувають, що вагітним у трамваї треба місцем поступатися.

 Читайте також: Ми ще говоримо російською мовою, але думаємо вже українською

Новітня історія України. Згадайте про грандіозний волонтерський рух, створений саме жінками. Саме вони везуть вам, воїни, теплі речі та продукти. Вони куховарять в бліндажах та прифронтових зонах. Гріють вас своїми листами і добрими словами. Перев'язують вам рани і плачуть перед іконами, молячись за ваше здоров'я і життя. Пояснюють дітям, заради яких ідеалів їхній тато загинув на війні і чому саме вона почалася.

У той же час інколи дратує, коли розумієш: зупинити війну повинні саме чоловіки. Але сильні світу цього, мабуть, ще не повністю відкрили свої очі, щоб побачити: гинуть не тільки їх побратими, але й їхні матері, сестри і діти. Тобто гинуть ті, без яких майбутнє України просто неможливо. Не помічають вони і жінок в камуфляжі і з автоматами в руках.

Так, жінки – найкращі снайпери, що було доведено під час Другої Світової війни. Але тільки війна – ця брудна справа – не для них. І брали й беруть вони зброю в руки, розуміючи, що без них перемоги не буде.

Думаю, невипадково на посаду уповноваженої президента з питань врегулювання ситуації на сході України була призначена жінка – Ірина Геращенко (хай вибачать мені тисячі сестер-українок, чиї імена я не називаю в цій статті!). І вона докладає всіх зусиль для якнайшвидшого досягнення миру. Але, дорогі наші чоловіки, адже одна вона не зможе цього зробити. Де ж в такому випадку ваші сильні плечі і мудрі голови?

Дивлюся по ТБ черговий репортаж про Надію Савченко, яка вже рік нудиться в російській в'язниці. Жахливо, але й, погодьтеся, досить символічно – жінка-воїн в полоні у ворога, і страждає за те, що скоїли і досі не можуть виправити чоловіки.

Зрозуміло, що в «братській» державі давно вже сором і розум втратили. Але, панове земляки, де ж ваші зусилля з її звільнення? Питання, може статися, риторичне. Проте абсолютно точно можна сказати, кому його адресувати. Так, тим політикам, які сплять в теплих ліжечках в шикарних особняках, а не на нарах в російській тюрязі. До тих, хто баланди не нюхав, а спокійно куштує омарів, запиваючи французьким вином та потім у високих кабінетах повільно міркує про долю світу.

Українські жінки змусили себе поважати. Вони довели, що немає такої роботи, з якою вони б не впоралися. Вони не тільки красиві, розумні і талановиті, але і дуже сильні і терплячі.

Тільки не забувайте, що іноді нам все ж таки хочеться бути слабкими. Нам вкрай потрібно, щоб нас любили і говорили не чергові компліменти, а щирі слова любові. І ще хочеться, щоб все це було в мирні часи. А там ми хоч коня скаженого зупинимо, і палаючий будинок згасимо. Аби горів він не завдяки ворожим снарядам і мінам.

Згадую творчість Брюсова, який у XIX столітті написав такі рядки: «Ти жінка, і цим ти права». І відразу ж в пам'яті спливають десятки віршів Тараса Шевченка про нелегку долю української жінки, її прагнення до свободи вибору.

Еге ж, думаю, зараз Тарас Григорович, з одного боку, зрадів би тому, як змінився світ жінок його улюбленої країні, а з іншого – розгнівався б. Тож не будемо дратувати великих поетів навіть на небі!

 

 

Член правління  ГО «Майдан Січеслав-Дніпро» Вероніка КОМІССАР

Офіційна сторінка ГО "Майдан Січеслав-Дніпро" у Фейсбуці! Приєднуйтесь!

Опубликовано Громадська організація "Майдан Січеслав-Дніпро" 9 июня 2017 г.
 
Метки текущей записи: , ,
 

Сподобалася стаття? Підпишіться на RSS.

Стаття прочитана 235 раз(ів).
 
Ще з цієї рубрики:
Тут ви можете написати коментар до запису "Ти – жінка, і цим ти вже права"

Увійти, щоб залишити відгук.

Архіви
Наші партнери
ГО «Нове бачення»

ГО «Сила Майбутнього»

ГО «Екодніпро Стандарт»

ГО «Суспільство проти свавілля»,

ГО «Характерник» м. Павлоград

Читати нас
Контакти
e-mail:

maidan-sicheslav@i.ua

т.: +380992161366