Українці обожнюють всіх гостей, крім непрошених.

ed8c9d604bfe019186c9a549b4eВсе частіше господарі країни скаржаться: приїжджі не помічають зауваження українців, ображають їх гідність та плюють на національну свідомість…

Гостинність українців – одна з найголовніших рис нації. Про неї написані вірші і романи, співають чудові пісні, до того ж є маса прислів'їв і приказок. Та що там творча сторона питання – зайдіть в будь-який український дім: вам зрадіють як рідному.

На жаль, ситуація з гостинністю може докорінно змінитися. І зараз ви зрозумієте, чому таке лихо відбувається.

Ще сто років тому на теренах Російської імперії міжнаціональні шлюби вважали чимось непристойним. Тим часом в Україні на це особливо не звертали увагу. В народі вважали (і досі вважають): головне – почуття.

В результаті на території нашої країни – мільйони змішаних шлюбів і близько сотні національностей. І таке становище нікому не заважає.

Здавалося б, все нормально. Однак після розвалу СРСР міграція населення колишніх радянських республік збільшилася в десятки разів, і в нашу країну буквально ринув потік з південних держав.

Ще два десятки років тому, наприклад, грузини, вірмени, дагестанці, казахи чи азербайджанці на вулицях наших міст і сіл тільки радували нас своїм добрим ставленням до господарів української землі і змушували посміхатися, почувши м'який південний акцент. Чого приховувати – нам навіть подобалося торгуватися з ними на ринках – згадайте, як це було весело.

Ми захоплювалися тим, наскільки швидко південці вміли розбагатіти. Ми навіть довго не дивувалися, коли наші чоловіки і жінки кохалися з приїжджими, а потім і зовсім звикли до цього явища. Всі люди – брати, чи не так?

Прикро, але ейфорія швидко минула. І тепер – тільки не вважайте це закликом до міжнаціональних чвар! – багато «осіб кавказької національності» все частіше викликають у нас негативні емоції.

Заходить такий собі смаглявий господар життя з мутним поглядом до громадського транспорту і починає голосно говорити по мобільному телефону. Причому так це робить, ніби навколо нього інших людей зовсім не існує. Спробуйте йому зробити зауваження!

Але це дуже м'який приклад. Наші ж теж, буває, волають по телефону так, що думаєш: абонент міг би й без «трубки» такого горлопана почути.

Інша справа – бізнес. Як не поважати людину – будь-якої національності! – яка у короткий термін стала багатіше за тебе у декілька разів? Втім, шановні, нажити добро на чужині, в першу чергу, означає поважати тих, хто там живе споконвіку. Тих, хто дозволив тобі заробити, використовуючи національні ресурси.

Тільки ми спостерігаємо іншу картину. Наприклад, таку- стоїть мій товариш на перехресті з відомим дніпропетровським фотокореспондентом, чекають «зеленого». Раптом поряд гучно гальмує, перекриваючи рух усім, велика й геть дорога чорна іномарка, звідки виходить колишній (а вони вже «заробили» собі минуле в наших краях) депутат міської ради Дніпропетровська.

- Привет, С., - кричить він журналісту, - как дела? Ой, спасиба тибе за фотокарточки. Падажди, дарагой, я січас!

Потім кавказький гість дістає з багажника пляшку недешевого коньяку і, незважаючи на сигнали машин інших водіїв, які готові були перетнути центральний проспект, не поспішаючи, чимчикує до С. з подарунком.

Ніхто з автомобілістів не вийшов, щоб зробити йому зауваження або хоча б стримати. Мовляв, братан, паркуйся осторонь і вирішуй свої питання – але не за рахунок нас. НІХТО!

Тому що гостинні ми. І терплячі.

Тому що всіх людей ми любимо, як братів – особливо гостей. Своєму б давно по рогам дали, вибачаюсь на слові.

Пишу і думаю: якби в такому разі свого поколобродили, виходить, вони для нас все-таки не свої. А шкода, так добре все починалося. Допомагали вам, любили вас всі, не кажучи вже про наших жінок. Але що ж отримали натомість – неповагу?

Давайте згадаємо, як це відбувається на Кавказі: повагу до людей там цінують понад усе. Гостей – також обожнюють. А в Україні, виходить, можна все? Не вийде, хлопці.

Не сходяться пазли. І якщо завтра вам хтось із козаків надає по вухах, не ображайтеся. І не думайте, що це міжнаціональна ворожнеча.

Сергій Нігоян, вірменин, про такі речі добре знав. І ми його, який виріс і навчався культури в нашому селі, вважали українцем до мозку кісток.

Просто культурніше треба бути, поважніше до людей. До всіх людей.

І головне для вас, дорогі гості, пам'ятати: погані або хороші, але господарі тут ми, а не ви. І не змушуйте нас це доводити. Нам війни вистачає, повірте.

На останок до тих, хто захоче мене звинуватити в етнічній нетерпимості або щось на кшталт того , не шукайте її в цій статті, навіть серед рядків.

Я просто вірю в Україну!

 

З повагою до представників всіх націй - Віктор Романенко

Офіційна сторінка ГО "Майдан Січеслав-Дніпро" у Фейсбуці! Приєднуйтесь!

Опубликовано Громадська організація "Майдан Січеслав-Дніпро" 9 июня 2017 г.
 
 

Сподобалася стаття? Підпишіться на RSS.

Стаття прочитана 215 раз(ів).
 
Ще з цієї рубрики:
Тут ви можете написати коментар до запису "Українці обожнюють всіх гостей, крім непрошених."

Увійти, щоб залишити відгук.

Архіви
Наші партнери
ГО «Нове бачення»

ГО «Сила Майбутнього»

ГО «Екодніпро Стандарт»

ГО «Суспільство проти свавілля»,

ГО «Характерник» м. Павлоград

Читати нас
Контакти
e-mail:

maidan-sicheslav@i.ua

т.: +380992161366