Українці обожнюють всіх гостей, крім непрошених.

ed8c9d604bfe019186c9a549b4eВсе частіше господарі країни скаржаться: приїжджі не помічають зауваження українців, ображають їх гідність та плюють на національну свідомість…

Гостинність українців – одна з найголовніших рис нації. Про неї написані вірші і романи, співають чудові пісні, до того ж є маса прислів'їв і приказок. Та що там творча сторона питання – зайдіть в будь-який український дім: вам зрадіють як рідному.

На жаль, ситуація з гостинністю може докорінно змінитися. І зараз ви зрозумієте, чому таке лихо відбувається.

Ще сто років тому на теренах Російської імперії міжнаціональні шлюби вважали чимось непристойним. Тим часом в Україні на це особливо не звертали увагу. В народі вважали (і досі вважають): головне – почуття.

В результаті на території нашої країни – мільйони змішаних шлюбів і близько сотні національностей. І таке становище нікому не заважає.

Здавалося б, все нормально. Однак після розвалу СРСР міграція населення колишніх радянських республік збільшилася в десятки разів, і в нашу країну буквально ринув потік з південних держав.

Ще два десятки років тому, наприклад, грузини, вірмени, дагестанці, казахи чи азербайджанці на вулицях наших міст і сіл тільки радували нас своїм добрим ставленням до господарів української землі і змушували посміхатися, почувши м'який південний акцент. Чого приховувати – нам навіть подобалося торгуватися з ними на ринках – згадайте, як це було весело.

Ми захоплювалися тим, наскільки швидко південці вміли розбагатіти. Ми навіть довго не дивувалися, коли наші чоловіки і жінки кохалися з приїжджими, а потім і зовсім звикли до цього явища. Всі люди – брати, чи не так?

Прикро, але ейфорія швидко минула. І тепер – тільки не вважайте це закликом до міжнаціональних чвар! – багато «осіб кавказької національності» все частіше викликають у нас негативні емоції.

Заходить такий собі смаглявий господар життя з мутним поглядом до громадського транспорту і починає голосно говорити по мобільному телефону. Причому так це робить, ніби навколо нього інших людей зовсім не існує. Спробуйте йому зробити зауваження!

Але це дуже м'який приклад. Наші ж теж, буває, волають по телефону так, що думаєш: абонент міг би й без «трубки» такого горлопана почути.

Інша справа – бізнес. Як не поважати людину – будь-якої національності! – яка у короткий термін стала багатіше за тебе у декілька разів? Втім, шановні, нажити добро на чужині, в першу чергу, означає поважати тих, хто там живе споконвіку. Тих, хто дозволив тобі заробити, використовуючи національні ресурси.

Тільки ми спостерігаємо іншу картину. Наприклад, таку- стоїть мій товариш на перехресті з відомим дніпропетровським фотокореспондентом, чекають «зеленого». Раптом поряд гучно гальмує, перекриваючи рух усім, велика й геть дорога чорна іномарка, звідки виходить колишній (а вони вже «заробили» собі минуле в наших краях) депутат міської ради Дніпропетровська.

- Привет, С., - кричить він журналісту, - как дела? Ой, спасиба тибе за фотокарточки. Падажди, дарагой, я січас!

Потім кавказький гість дістає з багажника пляшку недешевого коньяку і, незважаючи на сигнали машин інших водіїв, які готові були перетнути центральний проспект, не поспішаючи, чимчикує до С. з подарунком.

Ніхто з автомобілістів не вийшов, щоб зробити йому зауваження або хоча б стримати. Мовляв, братан, паркуйся осторонь і вирішуй свої питання – але не за рахунок нас. НІХТО!

Тому що гостинні ми. І терплячі.

Тому що всіх людей ми любимо, як братів – особливо гостей. Своєму б давно по рогам дали, вибачаюсь на слові.

Пишу і думаю: якби в такому разі свого поколобродили, виходить, вони для нас все-таки не свої. А шкода, так добре все починалося. Допомагали вам, любили вас всі, не кажучи вже про наших жінок. Але що ж отримали натомість – неповагу?

Давайте згадаємо, як це відбувається на Кавказі: повагу до людей там цінують понад усе. Гостей – також обожнюють. А в Україні, виходить, можна все? Не вийде, хлопці.

Не сходяться пазли. І якщо завтра вам хтось із козаків надає по вухах, не ображайтеся. І не думайте, що це міжнаціональна ворожнеча.

Сергій Нігоян, вірменин, про такі речі добре знав. І ми його, який виріс і навчався культури в нашому селі, вважали українцем до мозку кісток.

Просто культурніше треба бути, поважніше до людей. До всіх людей.

І головне для вас, дорогі гості, пам'ятати: погані або хороші, але господарі тут ми, а не ви. І не змушуйте нас це доводити. Нам війни вистачає, повірте.

На останок до тих, хто захоче мене звинуватити в етнічній нетерпимості або щось на кшталт того , не шукайте її в цій статті, навіть серед рядків.

Я просто вірю в Україну!

 

З повагою до представників всіх націй - Віктор Романенко

Офіційна сторінка ГО "Майдан Січеслав-Дніпро" у Фейсбуці! Приєднуйтесь!

Опубликовано Громадська організація "Майдан Січеслав-Дніпро" 9 июня 2017 г.
 
 

Сподобалася стаття? Підпишіться на RSS.

Стаття прочитана 194 раз(ів).
 
Ще з цієї рубрики:
Коментарі до запису "Українці обожнюють всіх гостей, крім непрошених."

Додати коментар
Тут ви можете написати коментар до запису "Українці обожнюють всіх гостей, крім непрошених."

* Текст коментаря
* Обов'язкові поля для заповнення

Архіви
Наші партнери
ГО «Нове бачення»

ГО «Сила Майбутнього»

ГО «Екодніпро Стандарт»

ГО «Суспільство проти свавілля»,

ГО «Характерник» м. Павлоград

Читати нас
Контакти
e-mail:

maidan-sicheslav@i.ua

т.: +380687755502