Якби не Євромайдан, президентом України був би Путін.

d21d28a6caa5c073f938fc3034f50b431406549963 (1)Завдяки «досягненням» в економіці нашого рідного до реготу скрізь сльози Кабінету міністрів, багато учасників Революції Гідності  вже почали сумніватися в доцільності проведення Євромайдану, не розуміючи що ж все-таки здобула українська нація.

Що ж, як казав Аристотель, сумнів – є початок мудрості.

Однак пам'ять – велика річ. Так давайте ж згадаємо, що вдалося змінити в країні за останні півтора року новітній історії нашої молодої держави.

Безумовно, в першу чергу варто сказати про війну на Донбасі, але треба й нагадати про те, не Україна її розпочала. Так, це велике горе, широкомасштабна катастрофа для будь-якої держави і її жителів. Але вкрай помилково вважати, що бійня на сході – наслідок Євромайдану, мета героїв якого була і залишається зовсім іншою. Наразі тільки-но й чути: ми мали б прийняти інше рішення щодо конфлікту на Донбасі. Так де ж ви, такі розумні, були у 2014 році?

Тепер про досягнення.

По-перше, вдалося вигнати з країни злодійкуватого, неграмотного та на всю велику голову тупуватого президента Януковича. Погодьтеся, уявити, що подібне сталося б у тій же Росії, практично неможливо. Але це – досягнення №1. До того ж за любителем підтримувати страусів з країни, виблискуючи п'ятами, бігли й інші злодії і душителі українського народу, горе-бізнесмени, зрадники-депутати і судді, список яких ледь можна розташувати на одній сторінці звичайного тексту.

По-друге, вдалося змусити олігархів згадати не тільки про свої кишені, а й про державний бюджет. Вдалося – хай поки і не всіх – відтягнути нуворишів від годівниці-скарбниці. Сперечатися не буду: на жаль, наразі в казні миша повісилася. Ми живемо виключно за рахунок кредитів МВФ, але добре знаємо, чому стався суїцид  хвостатої.

По-третє, чітко видно, що нова влада, хоча й не такими швидкими темпами, але намагається позбавлятися пройдисвітів і відвертих брехунів. Завдяки істинної свободи слова та оновленню ЗМІ, сьогодні приховати свої махінації злочинцям на державній службі все складніше. А вже гучних справ, фігурантами яких стали судді і міністри (читай: незаконні мільйонери) нині більш ніж достатньо. Уявити подібне ще пару років тому було нереально, і той же суддя-колядник виявився скоріше винятком із правил.

 

Ще одна найважливіша деталь – в корені змінилася свідомість людей. Як це не жорстоко звучить, але кожного дня ми бачимо, як гинуть співвітчизники, тому й стали по-іншому розуміти значення слів «Батьківщина», «народ», «нація», за яку і життя не шкода віддати. Масовий волонтерський рух – тому яскравий доказ.

Інше питання, що є в нас і ті, хто завдяки війні поповнює свої рахунки в банках. Але, будемо вірити, що незабаром і з цими покидьками ми розберемося, і всі ці тварюки відповідатимуть за новими законами, які змінять депутатську писанину попередників.

Крім того, влада стала набагато відкритою для людей, а її робота – більш прозорою і контрольованою. Розуміють можновладці, що народ легко влаштує третій Майдан, в ході якого не одна буйна голівонька полетить. Тому чиновники, нарешті, взялися виконувати свої прямі обов'язки. А ті, хто не хоче чесно працювати, довго в своїх кріслах і «мерсах" не затримуються.

Звичайно, «мудрий» Кабінет міністрів на чолі з паном Яценюком явно не радує простих громадян своїми вбивчими реформами. У той же час саме завдяки Евромайдану люди тепер можуть безперешкодно вийти на вулицю і заявити свій протест проти економічної політики. І такі акції проходять систематично – ми навіть до них звикли. Інше питання, що уряд, прикриваючись «рятівними» субсидіями, поки не прочистив вуха і не відкрив свої очі (може, окуляри неправильні?) на всі біди, які обрушилися на людей. Саме тому ніхто тепер і не дає гарантії, що завтра прем'єр-міністр не чимчикуватиме слідом за Януковичем...

Знову читаю про чергового українського жирного кота, який, гад, приперся у фешенебельний західноєвропейський готель, сплативши за номер добову суму, яка в тридцять разів перевищує його депутатську зарплату. «Це не бюджетні гроші, це – мої власні», - виправдовується злодюга перед здивованими журналістами. А на чиєму горбу ти їх, сволота, заробив, та й ще під час війни?

Пишу і думаю: наважився б я опублікувати схожий матеріал пару років тому – довго б залишався на волі, випромінював здоровий вигляд, та й взагалі б жив? Навряд чи.

А ви ще сумніваєтеся в досягненнях Євромайдану. Даремно, дорогі земляки, дуже даремно.

Наприклад, президент не має ніяких сумнівів. Він просто дивується, чому його кондитерська фабрика в Липецьку досі не злетіла в повітря від гранати патріота і приносить йому прибуток, перебуваючи на території країни-агресора.

І ще про патріотизм.

Багато в чому, на мій погляд, причина провалу економічних реформ та довготривалої війни витікають з того, що з мовчазної згоди народу керівні пости в нашій країні отримали колишні громадяни іноземних держав. Чи будуть з властивим нам патріотизмом захищати інтереси України грузини, прибалти, американці і хто там ще? Та отож. Тому і розплачуємося власною кров’ю і останніми збереженнями...

Чи довго будемо це робити – не знаю. Втім щиро впевнений в одному: боротьба Євромайдану повинна тривати й надалі – в ім'я тих, хто віддав здоров'я і життя за свободу народу.

Слава Україні! Слава Нації!

 

З Повагою, голова ГО «Майдан Січеслав-Дніпро» - Віктор Романенко

Офіційна сторінка ГО "Майдан Січеслав-Дніпро" у Фейсбуці! Приєднуйтесь!

Опубликовано Громадська організація "Майдан Січеслав-Дніпро" 9 июня 2017 г.
 
 

Сподобалася стаття? Підпишіться на RSS.

Стаття прочитана 218 раз(ів).
 
Ще з цієї рубрики:
Тут ви можете написати коментар до запису "Якби не Євромайдан, президентом України був би Путін."

Увійти, щоб залишити відгук.

Архіви
Наші партнери
ГО «Нове бачення»

ГО «Сила Майбутнього»

ГО «Екодніпро Стандарт»

ГО «Суспільство проти свавілля»,

ГО «Характерник» м. Павлоград

Читати нас
Контакти
e-mail:

maidan-sicheslav@i.ua

т.: +380992161366