Який зв’язок між мовою і добробутом людини? або Спроба №333…

Спроба №333 пояснити "какая-разніца-на-каком-язикє",
"другіх-праблєм-нєту",
"сначала паднімєм-еканоміку"
чому без тотальної українізації та повсюдного запровадження української мови ми НІКОЛИ не піднімемо ні економіку, ні, відповідно, власний рівень життя.

Здавалося б, який зв'язок між мовою і добробутом людини?
27973799_968933279922268_3777963458202710266_nМи дивимось на цю дилему, як баран на нові ворота і не розуміємо. "А що, я стану більше заробляти, якщо говоритиму українською?", "А що, українською рівніше машинка строчить одяг чи зварювання металів відбувається краще?"- ядовито зауважують прихильники "паднятія еканоміки". Одним словом не поясниш.
Отож, спробуємо розібратися в чому нерозривний зв'язок мови і добробуту.
Пам'ятаєте біблійне: "Спочатку було слово..?" Слово творить світ, а спотворене слово - спотворює його...

Навіть для найтвердолобіших очевидним фактом, з яким ми всі стикалися і стикаємося всюди та про боротьбу з яким постійно торочать ЗМІ, є корупція. І чим далі, тим вона масштабніша. А також маємо неймовірно здеградований соціум, свідками якого ми є, бо ми в ньому живемо. Звідки він взявся? Звідки взагалі взялися ці два явища - корупція і деградація? А в деградованому суспільстві корупція - це наслідок "какой разніци". А "какая разніца" - це втрата мови свого народу.
Втрачаючи мову свого народу, людина значною мірою втрачає для себе і свій народ, а її народ втрачає таку людину. І не тільки з точки зору ідентифікації. Втрата ріднонаціональної мови - суть денаціоналізації, тобто - розідентифікації особи.
Денаціоналізація суттєво послаблює і розбалансовує цілісну систему ціннісних орієнтирів, пов’язаних з її національністю, денаціоналізована людина втрачає національну свідомість і гідність. Тоді вже про патріотизм не йдеться взагалі.
Втрачаючи НАЦІОНАЛЬНУ гідність, людина позбавляє основи й гідність ОСОБИСТУ, стає більш вразливою до негативу. В денаціоналізованої людини зазвичай, відсутні моральні дороговкази, а також моральні табу.
Саме тому в нас поголовна корупція стала основним механізмом управління державою. Саме тому ми "попереду планети всієї" і по бандитизму, і по наркотиках, і по інших "заборонених плодах" цивілізації. Про яку гідність йдеться, коли вимагаємо від влади викорінення корупції, і самі ж несемо хабарі? Волаємо про забруднення довкілля, самі ж кидаємо сміття під ноги. Обурюємося, що очільники міста нічого не роблять для благоустрою, самі крадемо огорожі, кабелі, розгепуємо громадські зупинки і т.д.
Ось так ми своїм розкодуванням, втрачаючи рідну мову своїх предків, зденаціоналізовуємося, деградуємо і опускаємося все нижче. Чи зможе деградоване суспільство ліквідувати чи хоча б значно приборкати корупцію та підняти економіку? Ніколи.
І ще, мало не забула про "руцкаязичних укрАінцев замолвіть слово", куди ж без них.
Про те, що сам термін "російськомовний українець" було вигадано мишебратьями в московських надрах КДБ вже говорили. Але вони вперто і несамовито рвуть на собі вишиванки, доводячи свою "любофь к Українє". Чи так це насправді? Ні. Вони люблять своє комфортне місце проживання в Україні і не бажають змінюватися самі і змінювати щось навколо себе, наприклад мову спілкування : "мнє так удобнєй", "ми так прівиклі" і т.д.
А різні мови - це не різні позначення одного й того самого предмета, а різні бачення його", - писав фон Гумбольдт. Як, до прикладу, ПЕРЕМОГА - це не ПОБЄДА, бо пере-могти - це зробити понад-зусилля над собою, а по-бєда - це те, що настало після біди.
Не зможе національно розідентифікована людина стати в повній мірі членом того народу, мову якого перейняла. Та й сам процес даного переходу навіть теоретично не досягне 100%-го результату, бо є вельми енергоємним і містить чимало перепон для індивідуального становлення. Простіше кажучи, російськовний українець - це ні те, ні се, такий собі гібрид: від свого берега відійшов, а до чужого не пристав.
ТОму - хворе суспільство треба лікувати. Українізація - не такі вже й гіркі ліки, особливо якщо зауважити, що це ліки від смерті. Все просто, як 2х2. І все нерозривно пов'язано.
Нема мови = нема держави.
А нема власної держави - про розквіт добробуту безглуздо говорити взагалі, бо жодна поневолена нація ще НІКОЛИ не "розквітла" під загарбниками. Якраз навпаки. Історія нам це яскраво доводить, тільки ми не бажаємо її знати, чути, розуміти, дослухатись.

Отож, повертаймося до свого коріння. Освічуймося. Націоналізуймося.Чим скоріше ми зрозуміємо, що саме в цьому наш порятунок - тим скоріше піднімемо економіку держави і власний добробут.

Член ГО "Майдан Січеслав-Дніпро" Валентина П.

Офіційна сторінка ГО "Майдан Січеслав-Дніпро" у Фейсбуці! Приєднуйтесь!

Опубликовано Громадська організація "Майдан Січеслав-Дніпро" 9 июня 2017 г.
 
 

Сподобалася стаття? Підпишіться на RSS.

Стаття прочитана 510 раз(ів).
 
Ще з цієї рубрики:
Архіви
Наші партнери
ГО «Нове бачення»

ГО «Сила Майбутнього»

ГО «Екодніпро Стандарт»

ГО «Суспільство проти свавілля»,

ГО «Характерник» м. Павлоград

Читати нас
Контакти
e-mail:

maidan-sicheslav@i.ua

т.: +380992161366