Джерело пам’яті (оповідання)

Світлій пам’яті моєї матері

Любові Степанівни, присвячую

0467bb57-8cd8-11e4-93b5-0050568c753a   Сонечко грайливими промінчиками мерехтіло в прозорій воді старої криниці, яка заховалася на краю села, під стрімким берегом річки Саксагань, порослої високими очеретами і старезними вербами, що ніби варта охороняли цілющу воду джерела від чужого ока. Криниця була вкопана в кам’янистий піщаний берег і старанно до самого дна викладена пласким і ніздрюватим вапняком, що вже давно заріс бородою сіро-зеленого столітнього моху і своєю формою нагадувала старовинну кам’яну чашу до половини наповнену кришталево-чистою холодною водою. Від її південної стінки до річки, ховаючись у траві і промиваючи різнокольорові камінчики піщаного берега, майже нечутно, дзюркотів потічок джерельної води, просочуючись між похмурим камінням криниці і не даючи їй переповнитись.

    Подейкують, ніби-то ще гетьман Богдан Хмельницький пив з неї холодну цілющу воду, ведучи своє військо з Микитиного Рогу на Жовту Річку до своєї першої перемоги.

    Малий білоголовий хлопчик сірими допитливими очима зачаровано вдивлявся в таємничу глибінь прозорої води, намагаючись розглядіти на її дні справжнє диво-піщані вихрики, що збурював холодний струмінь джерела, вивільняючи свою цілющу воду десь з-під зелено-чорних каменів криниці.

   Зграйки, майже прозорих, ніби вирізьблених із кришталю, рибок стрімко порскали поміж зеленими пасмами шовковистого жабуриння і попадаючи під сонячні промінчики, вигравали усіма кольорами веселки.

   Білоголове дитя було вражене.

   Це було його перше враження в житті від спілкування з таким таємничим і водночас яскравим оточуючим світом, і ніби намагаючись поділитись ним, хлопчик піднімав голівку і великими сірими очима дивився на молоду і красиву жінку що стояла поруч.

   То була його мати. Жінці на вигляд було років двадцять п’ять.

Вона мала такі ж темно-сірі очі, які дивилися на сина з любов’ю і легкою зажурою. Каштанове волосся жінки було заплетено в тугу косу, віночком викладену на її красивій голівці.

   -„Мамо, мамо, подивись! ”- захоплено вигукував малий,

  намагаючись очеретинкою доторкнутися до рибок, а вони, ніби насміхаючись над ним, яскравими блискітками спалахували в промінчиках сонця і ховалися в затінку хвилястого жабуриння.

     Легенький теплий вітерець лагідно зашелестів очеретом, ніби пустуючи покучерявив молоде віття верб і облизавши сірий підсохлий мул берега річки, раптом вискочив на простір у балку і затих, ліниво розстелившись в ній, з поміж полину, васильків і чебрецю, насичуючи себе все більше і більше п’янким і цілющим духом українського степу. А в синім-синім небі над тим степом співав свою пісню вічний  і невтомний жайвір, милуючись тією красою і перекликаючись із тихим дзюрчанням джерела старої криниці.

    Чи мали ви коли небуть щастя вдихати п’янкі солодощі літа, неподалік річки, вночі біля вогнища, коли нагріта за день сонцем земля починає віддавати всі свої пахощі, настояні на духмяному розмаїтті польових трав і квітів, змішуючи їх з вологою прохолодою таємничих балок і яруг і додаючи до них теплий та терпкий подих нічної річки? То є цілющий дух-еліксир української землі, що лікує душу і зігріває серце і вдихнувши його одного разу, людина назавжди залишає його в своїй генетичній пам’яті.

    Багато, дуже багато води спливло з того часу, але завжди вдихаючи, навіть ненароком, духмяне марево польових квітів, або холодною зимою снопику сухого полину або чебрецю, чи прим’ятої молодої зеленої трави на березі лагідної річки, я бачу себе малим і білоголовим, а поруч мою молоду і красиву маму і стару порослу зеленим мохом криницю, на березі славної річки Саксагань, з якої колись пив цілющу воду сам Богдан-Зіновій Хмельницький, а в піднебесних сферах над безмежними придніпровськими степами, ніби розчинена в сонячній блакиті ллється вічна пісня жайвора.

Активіст ГО "Майдан Січеслав-Дніпро" Станіслав Каширний

Офіційна сторінка ГО "Майдан Січеслав-Дніпро" у Фейсбуці! Приєднуйтесь!

Опубликовано Громадська організація "Майдан Січеслав-Дніпро" 9 июня 2017 г.
 
 

Сподобалася стаття? Підпишіться на RSS.

Стаття прочитана 99 раз(ів).
 
Ще з цієї рубрики:
Тут ви можете написати коментар до запису "Джерело пам’яті (оповідання)"

* Текст коментаря
* Обов'язкові поля для заповнення

Архіви
Наші партнери
ГО «Нове бачення»

ГО «Сила Майбутнього»

ГО «Екодніпро Стандарт»

ГО «Суспільство проти свавілля»,

ГО «Характерник» м. Павлоград

Читати нас
Контакти
e-mail:

maidan-sicheslav@i.ua

т.: +380687755502